Кримську журналісткуСпівпрацювала, зокрема і з Крим.Реалії. та правозахисницю Ірину Данилович російська влада утримує у виправній колонії №7 в місті Зеленокумськ Ставропольського краю. Данилович відбуває семирічний термін ув'язнення за нібито «зберігання вибухового пристрою». Ще під час перебування у слідчому ізоляторі в Криму жінка тривалий час не отримувала медичної допомоги. Перенісши гострий отит, активістка втратила слух на одне вухо. У колонії здоров'я Данилович стрімко погіршується. Через безперервні катування світлом і звуком Ірина на межі – кажуть правозахисники.
Ірина Данилович страждає від постійного головного болю та болю у вухах. Правозахисники раніше повідомляли, що співробітники колонії застосовували до жінки катування світлом і звуком. У камері постійно горіло біле світло, не даючи ув'язненій заснути. Крім того, її головний біль посилювався через гучний звук аудіосистеми колонії, гучність якої спеціально підвищували. Тепер до катувань додали ще один спосіб впливу.
«Вони (працівники російської колонії №7) дозволили одній із ув'язнених використовувати власний радіоприймач. Річ у тім, що використовувати радіоприймачі за російськими законами в колонії заборонено. Тільки загальна аудіосистема, яка є в колонії. Так от, щоб знущатися з Ірини після її скарг, вони надали цій ув'язненій-росіянці радіоприймач. І вона теж тепер спеціально вмикає дуже гучно музику, яка не дає Ірині нормально жити. Гучний звук посилює її постійний біль. Попри те, що вона подає скарги на адміністрацію колонії, так звані інспектори не бачать жодних порушень і кажуть, що все в порядку. Іра розцінює це як свідомий тиск на неї, як свідому форму знущань», – розповіла Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи в коментарі Крим.Реалії.
Подібні дії російської пенітенціарної системи, спрямовані проти українських громадян, які перебувають в ув'язненні, є частиною цілеспрямованої політики, вважає Владислав Єсипенко, колишній політв'язень.
«В окупантів є таке слово – «уработать». Це означає, що ув'язнений страждатиме не лише від фізичного впливу, а й від психологічного та морального тиску. Це може бути гучна музика, яку регулярно вмикають у камері (що й застосовували до Ірини Данилович), або, наприклад, відмова в медичному обстеженні та лікуванні. Так було й зі мною. Коли в тюрмі вночі почалися ниркові коліки, жоден лікар до мене не прийшов ні в перший, ні в другий, ні в наступні дні. Єдине, що я тоді міг зробити, – підповзти до батареї та притиснутися до неї спиною, так ставало трохи легше. Таким чином знущання можуть тривати місяцями. Від українських правозахисників я дізнався, що зараз в Ірини Данилович суїцидальні думки. Окупантам не обов'язково катувати людину фізично, щоб її знищити. Іноді вони застосовують повільний терор», – пояснив Владислав Єсипенко в коментарі Крим.Реалії.
Реакції спецдоповідачів ООН на звернення щодо захисту кримчанки Ірини Данилович у російському ув’язненні поки немає – сестра
Ситуація критична
Справу Ірини Данилович правозахисники визнали політичною. «Ми розуміємо, що вона ув'язнена виключно за журналістську та правозахисну діяльність. І зараз ми бачимо, що, по суті, адміністрація дала дозвіл росіянкам, засудженим за загальнокримінальні злочини, знущатися з інших ув'язнених і, насамперед, з Ірини, тому що всі знають, за що сидить Ірина. Не за злочин, а за свої принципи, за правозахисну діяльність, за те, що вона підтримувала Крим і Україну. Відповідно, ставлення російських ув'язнених до неї теж вкрай жорстоке. Ми бачимо, що це впливає на Іру», – каже Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи.
«Репортери без кордонів» та HRF звернулися до ООН із закликом звільнити кримську громадянську журналістку Данилович з ув’язнення в РФ
Стан Ірини ускладнюється й тим, що, крім проблем зі слухом, у неї з'явилися проблеми з координацією рухів. Це теж почалося після жорстокого поводження в СІЗО Сімферополя, коли її затримали 2022 року.
«Вона сама працювала у сфері охорони здоров'я, тому розуміється на певних медичних питаннях. Ірина каже, виходячи з тих симптомів, які в неї були, що в неї також стався мікроінсульт, який теж проігнорували. Вона не отримала відповідної допомоги. Жінка скаржиться своїм рідним на те, що вона вже на межі, й описує їм, якого страшного болю постійно зазнає. Ірина пояснює, що це наче тобі просто розрізають голову, мозок, і вона вже не знає, як їй триматися», – продовжує Скрипник.
Переслідування жінок у Криму: «Лягають спати одягненими, чекаючи на ФСБ»
Коли Росія відпустить політв'язнів?
Росія бере участь в обміні військовополоненими з Україною, але повертати цивільних не поспішає. Правозахисники кажуть, що частка останніх у таких обмінах – не більше ніж 7%. На сьогодні немає ефективного механізму для повернення цивільних ув'язнених.
«На жаль, подобається нам це чи ні, але реальність така, що ми не можемо нікуди подітися від інтересу Російської Федерації. Війна триває, тому Росія зацікавлена повертати своїх військових. Інші люди повертаються поза обмінами, але зазвичай йдеться лише про тих, хто або відбув у російських колоніях терміни законного ув'язнення, або просто на окупованих територіях чомусь хтось вирішив їх відпустити. Частину з них ще утримують інкомунікадо, тобто офіційно не підтверджено. І це теж значна кількість людей», – пояснює правозахисниця Ольга Скрипник.
Експерти кажуть, що Україні необхідно знайти способи достукатися до Кремля, щоб повернути своїх громадян. Самі правозахисники намагаються донести інформацію про стан українських політв'язнів до міжнародних організацій, що не завжди знаходить відгук.
««Репортери без кордонів», як і інші організації, неодноразово зверталися до різних міжнародних організацій. Зокрема, міжнародна організація «Репортери без кордонів», знаючи про те, як знущаються з Ірини в Зеленокумській колонії, звернулася до відповідного спецдоповідача Організації Об'єднаних Націй про те, що вона перебуває в критичному стані. У критичному психологічному стані через постійні знущання та цю гучну музику. Але минуло вже кілька місяців, і немає жодної реакції. Наскільки ми знаємо, «Репортери без кордонів» звернулися до шести спецдоповідачів ООН. Але реакції немає, навіть вони не змогли зробити хоч якусь заяву. Тому ми вважаємо, що ситуація критична. І звертаємося до всіх країн, які можуть чинити хоч якийсь тиск або мати хоч якусь можливість переговорів із Росією, звільнити Ірину», – каже правозахисниця.
Кримчанка Ірина Данилович просить частіше порушувати питання про долю політв’язнів у РФ
Владислав Єсипенко, який відбув свій термін в одній із російських тюрем, зараз теж займається правозахисною діяльністю.
«Про моральні та фізичні катування українських патріотів я розповідаю під час адвокаційних поїздок Європою та США. Іноді під час моїх виступів звичайні люди починають плакати, тому що вони навіть уявити не могли, що у XXI столітті можливе таке звірство… Звісно, про це треба не просто говорити, а кричати на всіх міжнародних майданчиках. Адже багато наших політв'язнів через недоліковані хвороби та постійні знущання просто вмирають у російських тюрмах», – пояснив Владислав Єсипенко в коментарі Крим.Реалії.
«Крим став тюрмою для жінок». Кримчанки в ув’язненні РФ: хто вони?
«Йому 75 років, немає часу чекати». У Криму судять захисника прав на землю
Кримський бандерівець. Історія Олега Приходька
Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
