Американські мафіозі мають таке прислів’я: «Кращий бізнес – будівництво», бо важко знайти іншу виробничу діяльність, яка давала б такі можливості до корупційних доходів. Спочатку ваші компанії отримують державні чи відомчі підряди, потім ці гроші прокачуються через фірми-субпідрядники, потім ви вирішуєте питання під час контрольних оцінок виконаних робіт комісією замовника. У цей момент, звичайно, виявляється, що виділених коштів зовсім не вистачає, (інфляція, нестабільний ринок будматеріалів, помилки проєктувальників, зливи, шторми, урагани тощо, комісія все підпише), та й з термінами погарячкували, під час здати не вдасться. І що потім? Новий цикл із новими трансферами, субпідрядниками, прокачуванням грошей з рахунку на рахунок, а тут і зливи з ураганами приспіли. А потім ще такий же цикл, і ще.
Головне і ключове завдання діячів, які цим займаються: бути якомога ближчими за інших до того «тіла», яке приймає рішення про замовлення. А ще – мати протоптані стежки до «решал» нижчого рангу – мерів, заступників міністрів, прокурорів. Адже вони теж претендують на свій шматок пирога.
Російські чиновники знають цю істину, бо вирішують добре відому проблему – як під благовидним покривом перевести у свої кишені якнайбільше бюджетних грошей. Багаторічна, масштабна афера, що протікала прямо на очах мільйонів обкрадених співгромадян, пророблялася мером Москви Собяніним роками, який вирішив замінити асфальт тротуарів майже половини вулиць на бруківку. При тому виявлялося, що то бруківка не та, то поклали її погано, то не врахували кут зливу дощових потоків – і перекладали. А тут ще якось випадково виявилося, що володіє заводами з виробництва всіх цих вкрай необхідних матеріалів ніхто інший, як дружина мера – але це звичайно випадковість.
Як таке робиться по-кримськи? Пояснимо на прикладі Коктебеля, одного із кримських курортних селищ. Кримські проблеми – по суті аварійна комунальна інфраструктура, спекулятивний попит на нерухомість, масова та хаотична забудова, корумпованість місцевої влади, їхня непідконтрольність громаді та виборцям плюс потужний адміністративний, фінансовий та корупційний тиск із Москви та різного роду регіональних кланів материкової Росії.
У 2014 році Москвою приймається Федеральна цільова програма, яка мала стати основним фінансовим і управлінським інструментом укорінення російської влади в Криму. Ці гроші та зроблені на них роботи повинні були закріпити російський статус Криму (будівництво Керченського мосту, федеральної траси «Таврида»), а також хоча б частково компенсувати руйнування економічної моделі, що існувала з постачанням з України, рентабельним сільським господарством, великою кількістю туристів, що працюють транзитними портами. (Севастополь, Феодосія). Не менше значення ФЦП полягало в її ролі «корупційного хабу», через який прокачувалися бюджетні гроші з високою корупційною рентою – і як наслідок – контроль залученого в махінації кримського чиновницького апарату, який завжди відчував над собою меч «правосуддя».
За 10 років через ФЦП із бюджету РФ прокачали приблизно 15 млрд доларів у рублевому еквіваленті. Це гроші з держбюджету РФ в основному, але були ще й гроші «суб’єктів Федерації», і деякі загадкові «приватні інвестори». На транспортну інфраструктуру – Керченський міст, «Тавриду» тощо – витратили половину цієї суми. Було заявлено, що інші напрями витрачання це комунальна (2 млрд. дол.) та енергетична інфраструктура, соціальна сфера – школи, лікарні, дитячі садки. Наразі річний ліміт федеральних витрат на Крим становить приблизно 1,5 мільйонів доларів «Кримський міст» і «Таврида» здані в експлуатацію, їхня вартість склала 3 мільярди доларів і 1,8 мільярди доларів відповідно. Третій великий об’єкт – аеропорт у Сімферополі. Усі три проекти реалізували структури, пов’язані з російським бізнесменом наближеним до Путіна Ковальчуком. Ймовірно він і зараз продовжує отримувати прибуток, адже ремонт Керченського мосту після українських атак влітку 2023 року повинен коштувати понад 10 мільйонів доларів, ремонт після атаки восени 2022 року коштував, ймовірно, стільки ж.
Бюджети Республіки Крим в останні роки становили близько 900 мільйонів доларів. Таким чином гроші, що надходили з ФЦП щороку, були більшими за місцеві збори майже на третину.
За словами джерела з Криму, яке спостерігало за будівельним бізнесом у Криму, в ті роки корупційні трансферти розподілялися по всій чиновницькій вертикалі від Москви і до низових рівнів – адресатів готових робіт (кримські міністерства, муніципалітети). Основний потік проходив через генерального підрядника (де, зважаючи на все, і відбувалися головні махінації, відраховувалися хабарі і привласнювався прибуток), який потім доручав конкретні роботи субпідрядникам.
Але що там із Коктебелем? Зараз документи, цифри та терміни «розвитку селищної інфраструктури» засекречені майже як у Генштабі Міністерства оборони РФ, і тому доводиться користуватися або старими матеріалами, що потрапили в Інтернет, або використовувати різного ступеня переконливості «свідчення з місця».
Згідно з ФЦП, із загального «котла» Коктебелю виділялося близько 70 мільйонів доларів. Серед головних проблем селища була застаріла каналізація, але включити її до плану робіт (приймався селищною радою) вдалося лише під тиском мешканців. План, що почав реалізовуватися з перших років окупації, передбачав будівництво доріг і прокладання води та електрики в деякі сусідні бухти, які, порожні на той момент, були привабливими місцями для забудови. Під розвиток сусідніх бухт муніципалітетом виділялася земля якимсь невідомим фірмам.
Введення в експлуатацію відремонтованої набережної було заплановано на 2022 рік, але на той час (як же так!?) виявилося, що жодних особливих робіт там не зроблено. Плани відкоригували і зараз здавати цей об’єкт обіцяють на початок курортного сезону 2025 року. Витратити на нього – просто набережну – вирішили ще 3 мільйони доларів.
«Гроші були вкрадені майже всі», – констатує наш кримський співрозмовник із Коктебеля.
Наприкінці 2021 року урядом РФ на терміновому засіданні було оголошено про припинення програми «Соціально-економічний розвиток Криму та Севастополя до 2025 року» і було запущено програму майже з тією ж назвою та таким самим обсягом фінансування. Змінено форму управління – замість уряду Криму розпоряджатися грошима, обирати підрядників і звітуватиме Міністерство економічного розвитку РФ, куратором став віце-прем’єр уряду РФ Марат Хуснуллін. Фактично це означало усунення «сімферопольських» від контролю над фінансовими потоками, проте вони все одно залишалися у грі. Йдеться лише про якийсь інший дизайн корупційних схем, не змінюючи їхньої сутності та обсягів.
Звісно, зміна принципу розподілу доходів супроводжувалася «очищенням галявини». А заразом можна і мешканцям показати пару-трійку «знятих з корупціонерів скальпів».
На початку 2022 року пішов у відставку віце-прем’єр Криму з ФЦП. Ще раніше було заарештовано його попередника Євгенія Кабана. Усю осінь 2021 року тривали масові перевірки, арешти та усунення чиновників кримського уряду та мерій, яких звинувачували у розтратах та корупції. Схоже, гауляйтер Криму та головний «зв’язковий» із Кремлем Сергій Аксьонов з легкістю призначав чиновників, залучав їхні махінації, але не захищав від арештів.
Витрачання коштів ФЦП навіть з погляду чиновників із Москви було неефективним. Звітували за кількість виділених грошей, а не за зданими об’єктами. Багато об’єктів не здавалися вчасно або взагалі не доводилися до здачі в експлуатацію. Був випадок із банком, який збанкрутував одразу ж після отримання на його рахунки грошей за проектом ФЦП, гроші зникли. Це те, що потрапляло в поле уваги, тоді як загальноприйнята корупційна рента на будь-які види будівництва в РФ могла становити близько 30% від суми контракту.
Зізнатися, ми думали, що з початком повномасштабного вторгнення в Україну, величезним зростанням військових витрат, проблемами з доходами та робочою силою вливання в муніципальні та республіканські бюджети Криму припиняться або принаймні будуть перенаправлені на розвиток військових комунікацій, тих самих кримських доріг, як військової інфраструктури, але виявилося, що ні, принаймні у Коктебелі немає.
В останні роки, здавалося б, витрати на потреби населення мали б скоротитися, і вони по всіх регіонах РФ скорочуються, але не в Криму, принаймні не в Коктебелі. За словами людини, яка живе зараз у цьому селищі, протягом останніх 2 років там встановили каналізаційний колектор (або щось зовні схоже), а також провели комунальну інфраструктуру майже у всіх кварталах. Більш точної інформації цей коктебелець не має, тому що принципово перестав відвідувати збори мешканців селища через безглуздість отримати якийсь фактаж чи копії документів від селищної влади. Що точно він знає, то це те, що здавання оновленої каналізаційної системи не було, коли буде і коли її запустять у роботу – невідомо, коли здадуть набережну – теж, зараз це будмайданчик без ознак життя.
Недобудований каналізаційний колектор, розрита набережна, купи проєктної документації та всяких відеопрезентацій – десятирічний результат реалізації «проєкту Коктебель», який коштував близько 10 мільйонів доларів.
Павло БЕРЕГОВИЙ
Запис Золота каналізація. Як розкрадаються гроші, які мали піти на кримські міста спершу з'явиться на Голос Криму.
