Коли Росія окуповує території України, одним із перших кроків, який вона робить, є зміна правової системи. Цей процес виглядає як знищення всього українського і заміна його на російське. Шляхом провадження російського законодавства знищуються правові норми в усіх сферах життєдіяльності, певні зміни відбуваються з освітою, культурою, мовою і навіть повсякденним життям людей.
Як Росія змінює українські закони?
Після того, як Росія займає нову територію, вона проводить так звані “референдуми”, щоб показати світові, ніби місцеві мешканці хочуть бути частиною Росії. Насправді ж ці “референдуми” відбуваються під військовим тиском і контролем, а тому результати завжди прогнозовані — Москва оголошує, що більшість населення хоче приєднання до РФ. Приклад такого сценарію можна було побачити в Криму ще у 2014 році та на вже з часом на окупованих територіях Донбасу. А під час повномаштабного вторгнення на півдненних територіях України, зокрема у 2022 році.
Після “оголошення анексії” Росія починає змінювати все на свій лад. У першу чергу, це стосується законів. Всі українські закони, що діяли на цих територіях, скасовуються, і на їхнє місце проголошуються російські. Це означає, що жителі цих регіонів змушені жити за новими правилами: від адміністративних штрафів до кримінального переслідування за право бути вільними і мати власну думку. Фактично російське законодавство переслідує права людини і особистості.
На територіях, які Росія окупувала раніше, як приклад, у Криму чи частині Донбасу, цей процес вже відбувся. Українські суди були закриті, і замість них відкрили російські суди. Якщо хтось у Криму хоче подати скаргу або вирішити юридичне питання, тепер він змушений робити це за російськими законами, часто навіть не розуміючи їх або не маючи можливості отримати в майбутньому справедливість.
Як приклад переслідувань — це кримськотатарські проукраїнські активісти, чи етнічні українці Криму, що здійснюють мирний спротив окупації. Після анексії Криму багато з них почали зазнавати переслідувань через свої погляди або громадську діяльність. Їх заарештовували за вигадані звинувачення в “тероризмі” або “екстремізмі” згідно з “російським кримінальним кодексом”.
Одним із найвідоміших випадків є справа Ахтема Чийгоза, кримськотатарського лідера, якого російські окупанти засудили до 8 років ув’язнення за участь у мирних протестах проти анексії Криму. Згодом його обміняли.
Українець Олег Приходько. 8 лютого 2019 року співробітники ФСБ провели обшук у Приходька та вилучили українську символіку. Після обшуку Приходька відвезли до Сімферополя, де допитували, розпитуючи про його діяльність і зв’язки на материковій частині України. 64-річного кримського українця Олега Приходька, ув’язненого російськими окупантами, порушено росією ще дві кримінальні справи. Українця Криму російські окупанти внесли до списку екстремістів Росфінмоніторингу ще у грудні 2019 року й до сьогодні тримають ув’язнені.
Схожі випадки відбувалися як в Криму так і на Донбасі. Так місцеві жителі часто потрапляють під арешт за те, що вони підтримують Україну або розповсюджують є українцями. Наприклад, у 2018 році на окупованій частині Луганської області арештували чоловіка за те, що він вивісив український прапор на своєму домі. Його звинуватили в “екстремізмі”, що є типовим звинуваченням для тих, хто висловлює свою проукраїнську позицію.Таким чином, Росія використовує своє законодавство для тиску на тих, хто не згоден з її політикою.
Мета Росії — створити відчуття, що ці території є повноправною частиною РФ. Вони хочуть, щоб люди на окупованих територіях відчули, що підпорядковуються російській владі не тільки фізично, але й юридично. Іншими словами, впровадження російського законодавства — це спроба “стерти” українську ідентичність цих регіонів і змусити людей прийняти російську реальність.
Росія намагається змінити не лише правову систему, але й свідомість людей через зміну системи освіти. У школах окупованих територій вводять нові навчальні програми, де дітям викладають російську версію історії. Наприклад, у школах окупованого Криму після 2014 року почали викладати історію, де події Євромайдану та війни в Україні представляються як “державний переворот” і “громадянська війна”, а російську агресію — як “захист” населення.
Однак, навіть у таких умовах деякі вчителі та батьки намагаються зберегти українську культуру. Відомі випадки, коли батьки на окупованих територіях продовжують вдома навчати дітей української мови та історії. Наприклад, сім’ї організовують неформальні уроки української мови, щоб діти не втрачали своєї національної ідентичності.
Що відбувається з українськими законами?
На окупованих територіях Росія намагається повністю позбутися всього українського. Місцеві органи влади, які діяли за українськими законами, закриваються або переходять під контроль окупаційної адміністрації. Якщо людина працювала в українських державних установах, її змушують або прийняти російське громадянство і працювати на нову владу, або її звільняють або навіть переслідують.
Українські паспорти також намагаються замінити на російські. Жителі окупованих територій змушені отримувати російські документи, щоб мати можливість працювати, користуватися послугами лікарень або навіть отримати пенсію. Ті, хто відмовляється від цього, зазнають тиску та дискримінації. У багатьох випадках відмова отримати російський паспорт може призвести до проблем з місцевою окупаційною владою.
Як мешканці чинять опір?
Незважаючи на всі ці спроби, далеко не всі приймають нові правила гри. Одним із яскравих прикладів є місто Херсон, де навіть після окупації у 2022 році місцеві жителі організовували масові акції протесту з українськими прапорами. Окупантам доводилося застосовувати силу, щоб розігнати ці акції, але це не зупинило херсонців. Вони продовжували протестувати, чим показали, що не збираються визнавати російське правління.
Ще один спосіб опору — це бойкот російських паспортів. На багатьох окупованих територіях Росія примусово змушує людей отримувати російські документи, щоб користуватися базовими послугами, такими як медицина чи робота. Однак значна частина населення відмовляється це робити, що створює для них серйозні проблеми. Це більше стосується нових окупованих територій. Наприклад, у Мелітополі люди відмовляються отримувати російські паспорти, навіть якщо це означає позбавлення їх соціальних виплат або доступу до державних послуг.
У Криму ситуація інша, кримці отримують паспорти, щоб вижити, щоб їх не депортували як іноземців з власних домівок. Це ще один механізм впливу на свідомість людини.
Партизанський рух як форма опору
На окупованих територіях активно діють українські партизанські загони, які чинять опір окупаційній владі. Вони здійснюють акції саботажу, поширюють інформацію про дії російських військових і допомагають місцевим жителям чинити опір. Наприклад, у 2022 році партизани в Херсоні здійснювали напади на колаборантів, які співпрацювали з окупаційною владою, а також поширювали листівки з закликами бойкотувати російську адміністрацію.
Іншим прикладом партизанського опору є робота українських активістів у Запорізькій області, де вони публікують інформацію про переміщення російських військ і передають ці дані Збройним Силам України. Завдяки цьому українські війська змогли завдати кілька точкових ударів по військових об’єктах росіян.
У Криму дедалі глибше підпілля, бо фактично територія окупована 10 років, і небезпечно робити незбалансовані рухи. Тому тут більш всі обачними і перш, ніж щось і з кимось говорити, – всі довго обдумують свої висловлювання і діляться з думками.
Зміна законодавства на окупованих територіях — це спосіб Росії закріпити свій контроль над цими регіонами. Це спроба примусити людей забути, що вони — частина України, і змусити їх прийняти нову, нав’язану реальність. Однак опір українців триває, і навіть під російськими законами люди не перестають вірити в повернення своєї землі під контроль України.
Не забувайте підтримувати наших солдатів у цей важкий час. Варто розглянути можливість зробити пожертву на підтримку ЗСУ через надійні канали!
Валерія КУТОВА
Запис Впровадження російського законодавства на окупованих територіях: як це відбувається і до чого веде спершу з'явиться на Голос Криму.