Крим – перлина України та всього Чорноморського регіону. Унікальне природне створіння, яке має величезне історичне, культурне, ландшафтне та безпекове значення. Крим – це спільна колиска корінних народів України та місце мирного й плідного розвитку багатонаціонального суспільства. Але за час анексії останні слова важко казати, бо нині Крим – це військова база для агресії проти України і місце, де корінні народи України не почувають себе у безпеці. Однак сьогодні говоримо про те, як природні ресурси, зокрема воді, формують сьогодення Криму і які обмеження для розвитку території обумовлені специфікою водних ресурсів?
Крим завжди мав особливе ставлення до прісноводних ресурсів. Річки не чисельні і маловодні. Велика територія під сухим степом, що потребує багато води для зрошування. Тому, для Криму, раціональне поводження з водними ресурсами була складовою не тільки культурно-історичної традиції, але і повсякдення. Перед Кримом стоять декілька водоресурсних викликів:
– Дефіцит прісної води через глобальні кліматичні зміни;
– Не раціональне використання наявних прісноводних ресурсів;
– Збільшення чисельності фактичного (наявного) населення;
– Неможливість резервного водопостачання з Дніпра (навіть за умов деокупації півострова) після руйнації Каховського водосховища;
– Вразливість об’єктів водопостачання і водовідведення через можливі бойові дії або інші небезпеки та ризики, викликані війною росії проти України.
Як виглядають водні ресурси Криму?
Територією Кримського півострова протікає 1 657 річок, струмків і балок загальною довжиною 5 996 км. Їх довжина, площі водозбірних басейнів і обсяги води, що протікає невеликі. Водотоки довжиною менше 10 км складають більшість – 92,1%.
Надалі зазначимо, що стан поверхневих водних ресурсів Криму нині не відповідає даним численних довідників та статистичних джерел.
На ділянці від Алупки до Ялти найбільш відома річка Хастабаш, яка починається під горою Ай-Петрі. Довжина річки – 2,45 км. Впадає вона в море на схід від мису Комунарів. Річка багатоводна, ніколи не пересихає. Поверхневий водозбір річки малий, з урахуванням території Ай-Петринської яйли – 5,63 км2. Одна з небагатьох ще існуючих річок, яка у 2019-2020 роках перетворилася у маленький потічок.
Через західну частину Ялти протікає річка Учан-Су. Довжина річки 7,0 км, площа водозбірного басейну 28,9 км2. Річка бере початок під кромкою Ай-Петринської яйли на значній висоті і тече вниз з дуже великим ухилом. Двохкаскадний водоспад Учан-Су є найвищим в Криму (його висота 98 м). На другому каскаді споруджено невелику будову з водозабором і скульптурою орла на даху. Звідси вода надходить в Могабінское водоймище обсягом 300 тис. м3 і використовується потім для водопостачання Ялти. Основні притоки Учан-Су – правобережні Барбала і Кухна і лівобережний Яузлар є гірські річки, що несуть свої води в глибоких ущелинах.
Через східну частину Ялти протікає річка Дерекойка, впадає в море поблизу морського порту. Дерекойка – найбільша ріка Південного берега Криму. Довжина її становить 9,6 км, площа водозбірного басейну 51,0 км2. Річка бере початок під кромкою Нікітської яйли злиттям річок з лівого берега Гува і з правого – Путаміца (Бал-Алма).
З північно-західних схилів Головного пасма беруть початок найзначніші по протяжності і водоносності річки Кримського півострова (з південного заходу на північний схід) – Бельбек, Кача, Альма, Західний Булганак.
Річка Бельбек (довжина 55 км, площа басейну – 505 км2) – одна з найбільш багатоводних річок Криму.
Витрата води в гирлі дорівнює 2,08 м3 / с, що становить 65,5 млн. м.куб. за рік. У 2020 році річка практично припинила своє існування, сухе русло спостерігалося на всій довжині.
Річка починається біля села Щасливе злиттям річок Біюк-Узенбаш і Манаготра. Річки, що становлять верхів’я Бельбека, є гірськими потоками з вузьким руслом, великим падінням, крутими високими берегами. Впадає річка в Чорне море біля села Любимівка. Поблизу моря русло схоже на яр шириною в 25 – 30 м.
Річка Альма довжиною 79 км є однією з найбільш протяжних річок Криму. Площа водозбору дорівнює 635 км2. Витік річки знаходиться на території Кримського природного заповідника в Центральній гірській улоговині. Одним з джерел Альми є цілюще джерело Савлух-Су (пам’ятник природи місцевого значення), що впадає в 0,5 км нижче джерела. Впадає Альма в Каламітську затоку Чорного моря. Витрата Альми становить 1,2 м3 / с; обсяг річного стоку – 37,5 млн. м3. Водами річки наповнюються два водосховища: Партизанське об’ємом 34,4 млн. м3 для водопостачання Сімферополя і Альмінське обсягом 6,2 млн. м3 для підживлення Альми з метою зрошення садів.
На північних схилах Головного пасма беруть початок Салгир і його основні притоки. Салгир разом з притокою Біюк-Карасу представляє найбільшу в Криму річкову систему. Загальна довжина Салгира і 14-ти притоків, що безпосередньо впадають в нього, дорівнює 923 км. Площа водозбірного басейну Салгира – 3750 км2. Річка Салгір – єдина річка Криму, що має довжину понад 200 км. Починається Салгир злиттям річок Кизил-Коба і Ангара на північ від села Перевальне. Водозбірний басейн Салгира межує на сході з басейном річки Східний Булганак, на південному сході – з басейнами річок Південного берега Криму, на південному заході – з басейнами річок Альма і Західний Булганак. Густота річкової мережі водозбору р. Салгир – 0,25 км / км2.
Всі річки Криму поділяються на дві велики групи. Це річки степового Криму – 25 річок та гірські річки Криму – 15 річок. Характеристики цих річок наведені нижче.
| Річки степового Криму | |||||||
| № | Назва | Довжина | Площа басейну: | висота, м | Витік | Гирло | Похил, м/км |
| 1 | Чатирлик | 106 км | 1593 км² | Степовий Крим | Каркінітська затока | ||
| 2 | Воронцівка | 42 км | 350 км² | 17 | Матвіївка | Каркінітська затока | |
| 3 | Самарчик | 13 км | 528 км² | 17 | у селі Городнє | Чорного моря | |
| 4 | Побєдна | 18 км | 3366 км² | 20 | Біля с. Видне | Сиваш | |
| 5 | Мирнівка | 15 км | 270 км² | 18 | Вишняківка (Красногвардійський район) | Сиваш | |
| 6 | Степовá | 12 км | 85,4 км² | 14 | на північно-східній околиці села Арбузівки | Мирнівки | 0,98 м/км |
| 7 | Зелена | 44 км | 329 км2 | на західній околиці від села Зелений Барвінок | Інгульця | 2,3 м/км | |
| 8 | Чурюк-Су | 33 км | 148 км² | 0 | у північного схилу гори Гриця | Сиваш | 6,7 м/км |
| 9 | Мокрий Індол | 49 км | 324 км² | 750 | Хребет Орта-Сирт | Східний Булганак | |
| 10 | Схі́дний Булгана́к | 48 км | 485 км² | 260 | схили Внутрішнього пасма Кримських гір | Сиваш | 5,9 м/км |
| 11 | Салги́р | 232 км | 4010 км² | 390 | північні схили Чатир-Дагу | затока Сиваш | |
| 12 | Біюк-Карасу | 106 км | 1160 км² | 228 | Карасу-Баши | Салгир | 10,4 м/км |
| 13 | Сарису | 27 км | 127 км | 330 | Джерело Паяні | Біюк-Карасу | 8,1 м/км |
| 14 | Тана-Су | 28 км | 184 км² | східні схили Карабі-яйли | Біюк-Карасу | 15,0 м/км | |
| 15 | Кучук-Карасу | 80 км | 255 км² | 697 | Карабі-Яйла | Біюк-Карасу | 9,1 м/км |
| 16 | Бурульча | 94 км | 265 км² | 1095 | на північному схилі масиву Тирке-яйла | Салгір | 12 м/км |
| 17 | Зуя | 55 км | 421 км² | 707 | на північних схилах Кримських гір | Салгир | 13,0 м/км |
| 18 | Бештерек | 51 км | 106 км² | 715 | Довгоруківська яйла | Зуя | 16,4 м/км |
| 19 | Малий Салгир | 22 км | 96,1 км² | 700 | Коль-Баїр | Салгир | 19,2 м/км |
| 20 | Джума | 8,5 км | 10,4 км² | На північніх схили Внутрішньої гряди Кримських гір | Салгир | ||
| 21 | Аян | 5 км | 43 км² | 486 | Чатир-Даг | Салгир | |
| 22 | Ангара | 16 км | 68 км² | 791 | між масивом Чатир-Даг і Демерджі-яйлою | Салгир | 23 м/км |
| 23 | Кизилкобина | 5 км | 21 км² | 580 | Довгоруківська яйла | Салгир | 48 м/км |
| 24 | Самарлі | 50 км | 267 км² | с. Новоселівка | Астанінські плавні | ||
| 25 | Тобе-Чокрак | 48 км | 318 км² | 156 | у селі Родникове | Кизил-Яр | |
| Гірські річки Криму | |||||||
| 26 | За́хідний Булгана́к | 49 км | 180 км² | 190 | схили Внутрішнього пасма Кримських гір | Каламітська затока | 7,5 м/км |
| 27 | Альма | 84 км | 635 км | 616 | Бабуган-Яйла | Чорне море | 7,3 м/км |
| 28 | Коса | 16 км | 38,4 км² | 869 | Чатир-Да | Альма | 32 м/км |
| 29 | Суха Альма | 13 км | 30,2 км² | 620 | на південно-західному схилі Уснуларського хребта | Альма | 35 м/км |
| 30 | Кача | 69 км | 573 км² | 600 | Бабуган-Яйла | Каламітська затока | 8,6 м/км |
| 31 | Марта | 21 км | 76,3 км² | 540 | хребт Славенського | Качі | 12 м/км |
| 32 | Бельбек | 63 км | 505 км² | с. Щасливе | Чорне море | 12,5 м/км | |
| 33 | Коккозка | 18 км | 83,8 км² | 410 | поблизу с. Соколине | Бельбек | 50 м/км |
| 34 | Чорна річка | 41 км | 463 км² | с. Родниківське | Севастопольська бухта Чорного моря | 4,0 м/км | |
| 35 | Учан-Су | 8,4 | 38 км² | 1233 | підніжжя Ай-Петринської яйли | Ялтинська затока, Чорне море | 94,3 м/км |
| 36 | Судак | 27 км | 161 км² | північно-східні схили хребта Хамбал | Чорне море | 35,0 м/км | |
| 37 | Дерекойка | 10 км | 44 км² | 1150 | південні схили Нікітській яйли | Ялтинська затока, Чорне море | 120 м/км |
| 38 | Авунда | 7,6 км | 24 км² | 1200 | схили Нікітської яйли | Чорне море | 150 м/км |
| 39 | Демерджі | 14 км | 58,2 км² | Ангарський перевал | Чорне море | 63 м/км | |
| 40 | Орта-Узень | 15 км | 26,0 км² | На схилах Стіл-Гори | Чорне море | 63 м/км | |
| 41 | Андус | 10 км | 52 км² | 700 | Карабі-яйла | Чорне море | 58 м/км |
| 42 | Байбуга | 20 км | 111 км² | Схили Головного пасма Кримських гір | Феодосійська затока |
Табл.1. Гідрологічні характеристики річок Криму
Тож, переважно річки Криму – це малі водотоки, які критично залежать від опадів, і тому кліматичні зміни, забудова берегів, надмірне використання вод для господарських та побутових потреб призводять до катастрофічного зниження їх водності. Все частіше в посушливі періоди річки втрачають водність взагалі і перетворюються в сухі русла.
На території Республіки Крим налічується 22 великих водосховища загальним об’ємом 334,2 млн.м3. Залежно від джерела наповнення їх підрозділяють на: водосховища природного стоку та наливні водосховища Північно-Кримського каналу (нині фактично відсутні через припинення роботи каналу на території півострова), найстарішим водосховищем є Альмінське.
Характеритики водосховищ
| Розташування в межах адміністративно-територіальних одиниць | Кількість вдсх, шт. | Площа вдсх, га | Об’єм вдсх — повний, млн м³ | Об’єм вдсх — корисний, млн м³ |
| Бахчисарайський | 4 | 412 | 52,7 | 49,5 |
| Білогірський | 3 | 462 | 42,1 | 39,7 |
| Джанкойський | -* | – | – | – |
| Кіровський | 3 | 313 | 20,7 | 16,3 |
| Ленінський | 6 | 1378 | 80,0 | 69,4 |
| Сімферопольський | 3 | 662 | 88,3 | 84,3 |
| м. Сімферополь | 1 | 317 | 36,0 | 34,0 |
| м. Алушта | 2 | 70 | 14,4 | 13,7 |
| Разом | 22 | 3614 | 334,2 | 306,9 |
Табл.2 Характеристики водності штучних водосховищ в межах адміністративно-територіального поділу.
Частина водосховищ Криму наповнювались водою Північнокримського каналу. До 2014 року (до анексії півострова) живилися водою каналу 8 водосховищ, вони мали загальний обсяг 145,3 та корисний обсяг 129,1 млн. кубічних метрів.
Основними природними чинниками забезпечення Криму водними ресурсами є: кліматичні (атмосферні опади, температура, дефіцит вологості), геоморфологічні, геолого-гідрогеологічні.
Метеорологічні умови до 2018 року для більшості районів Криму були сприятливими для поповнення запасів підземних вод за рахунок атмосферних опадів. Далі ситуація почала погіршуватися. Вже у 2019-ому річна сума опадів, за даними більшості метеостанцій Криму, менше, ніж в попередньому 2018 році за такий же період. Максимальна кількість опадів, що випали в рівнинному Криму (метеостанція Сімферополь – 406.5 мм), мінімальне – в Нижньогірському районі Республіки Крим (метеостанція Нижньогірська – 183.4 мм). Максимальне скорочення опадів спостерігалося у 2020 році, коли в сухі русла перетворилися більшість кримських річок і водосховищ. Водність річок Криму стала збільшуватися через збільшення опадів у 2022-му, і ця тенденція продовжувалася у 2023. На кінець 2023 року заповнення штучних водосховищ в Криму, в середньому, було понад 80% від нормативних обсягів.
У цілому в Криму, за даними минулих років, максимум опадів припадає на райони Гірського Криму і Південного берега Криму, а мінімум опадів – в Північному Криму, Керченському півострові і Присиваш’є.
В Криму також розташовані понад 300 озер та лиманів (приблизно 310, через періодичне пересихання озер точну кількість встановити важко).
Майже всі озера солоні та розташовані вздовж узбережжя, у низинній степовій частині, за винятком невеликих прісних озер, що знаходяться на яйлах Головного пасма Кримських гір, а також декількох опріснених. Прісним є також Ак-Мечетське озеро на Тарханкутському півострові. Більшість озер мілководні, у декотрі з них впадають річки Рівнинного Криму. Практично на всіх озерах відсутні прибережні захисні смуги. Залежно від концентрації, озера поділяються на самосадні (де солі природним шляхом випадають в осад) та несамосадні. На деяких озерах спостерігаються лікувальні грязі.
Всі озера й лимани Кримського півострова поділяються, залежно від місцезнаходження, на 7 груп: Перекопську, Тарханкутську, Євпаторійську, Херсонську, Озера на яйлах, Керченську та Генічеську (Чонгаро-Арабатську, Присиваську). Озера Генічеської групи розташовані в північній частині Арабатської стрілки, яка належить до Кримського півострова, але адміністративно належать до Херсонської області (кордон Автономної Республіки Крим відсікає цю частину коси).
Перекопська група озер складається з 9 водойм:
| № | Назва | Розташування | Площа дзеркала, км2 | Площа водозбору, км2 | Довжина, км | Середня ширина, км | Найбільша ширина, км | Середня глибина, м | Найбільша глибина, м | Мінералізація |
| 1 | Старе | Красноперекопський район, північніше за місто Красноперекопськ | 12,2 | 37,2 | 6,0 | 2,0 | 2,5 | 1,5 | 3,0 | солоне |
| 2 | Красне | Красноперекопський район, південною частиною наближається до міста Красноперекопськ, північною — до села Карпова Балка | 23,4 | 66,4 | 13,5 | 1,6 | 2,5 | 1,5 | 3,0 | солоне |
| 3 | Чайка | Красноперекопський район, села Богачівка та Новоолександрівка | 0,8 | 2,0 | 1,7 | 0,4 | 0,5 | 0,75 | 1,5 | солоне |
| 4 | Айгульське | Красноперекопський район, на березі озера розташоване село Красноармійське | 37,5 | 213 | 18 | 2,0 | 4,5 | 1,5 | 3,0 | солоне |
| 5 | Кирлеуцьке | Красноперекопський район, на березі озера розташоване село Істочне | 20,8 | 101 | 13 | 1,6 | 3,0 | 1,5 | 3,0 | солоне |
| 6 | Кияцьке | Красноперекопський район, на березі озера розташоване село Вишнівка | 12,5 | 68,4 | 10 | 1,2 | 2,5 | 2,0 | 4,0 | солоне |
| 7 | Кругле | Красноперекопський район, на північний схід від Красноперекопська, поблизу Красного озера | 2,55 | 5,05 | 2,5 | 1,0 | 1,5 | 1,0 | 2,0 | солоне |
| 8 | Янгул | Красноперекопський район, поблизу сіл Філатівка, Карпова Балка | 2,85 | 10,3 | 2,5 | 1,1 | 1,2 | 1,0 | 2,0 | солоне |
| 9 | Пусурман | Північно-східніше за місто Красноперекопськ | 0,7 | 1,7 | 1,2 | 0,6 | 0,7 | 0,4 | 0,7 | солоне |
Табл. 3 Перекопська група озер Криму
Тарханскутська група складається з 10 озер:
| № | Назва | Розташування | Площа дзеркала, км2 | Площа водозбору, км2 | Довжина, км | Середня ширина, км | Найбільша ширина, км | Середня глибина, м | Найбільша глибина, м | Мінералізація |
| 1 | Джарилгач | Яричагацька бухта Каркінітської затоки Чорного моря, село Міжводне | 8,3 | 286 | 8,5 | 1,0 | 2,3 | 0,5 | 1,0 | солоне в південно-східній частині прісне |
| 2 | Ярилгач | Яричагацька бухта Каркінітської затоки Чорного моря, село Міжводне (Чорноморський район) | 1,6 | 21,6 | 2,3 | 0,7 | 4,1 | 0,2 | 0,45 | солоне |
| 3 | Пансье | В 4,5 км на південний захід від села Міжводне (Чорноморський район), з’єднується з Яричагацькою бухтою | 5,2 | 55,2 | 4,5 | 1,2 | 2,15 | — | 1,05 | солоне |
| 4 | Ак-Мечетське | Караджинська бухта Чорного моря, смт Чорноморське | 0,15 | — | 0,4 | 0,3 | — | 0,4 | 0,75 | прісне |
| 5 | Лиман | Західна околиця села Оленівка (Чорноморський район) | 1,36 | 66,6 | 1,6 | 0,9 | 1,2 | 1,0 | 2,0 | солоне |
| 6 | Маяцье | На 1,5 км західніше від смт Чорноморське | 0,1 | 1,65 | 0,4 | 0,2 | 0,3 | 0,3 | 0,6 | солоне |
| 7 | Великй Кипчак | Південно-західніше за село Оленівка | 0,12 | — | 0,5 | 0,2 | 0,4 | 0,3 | 0,55 | солоне |
| 8 | Малий Кипчак | Західніше за село Оленівка | 0,09 | — | 0,4 | 0,2 | — | 0,2 | 0,35 | солоне |
| 9 | Донузлав | Чорноморський район, з’єднується каналом з Чорним морем | 48,2 | 1288 | 30 | 1,7 | 8,5 | — | 27 | солоне |
| 10 | Бакальське | Бакальська коса, Каркінітська затока Чорного моря, на 3 км західніше за село Стерегуще (Роздольненський район) | 7,1 | 257 | 4,0 | 1,7 | 3,5 | 0,40 | 0,85 | солоне |
Табл.4. Тарханскутська група озер Криму.
Всі озера цієї групи мають морське походження і є солоними. В господарських цілях не використовуються.
Євпаторійська група складаєтсья з 14 озер (одне не має офіційної назви):
| № | Назва | Розташування | Площа дзеркала | Площа водозбоу | Довжина | Середня ширина | Найбільша ширина | Середня глибина | Найбільша глибина | Мінералізація |
| 1 | Кизил-Яр | на 10 км південніше за місто Саки,с. Іванівка | 8,0 км2 | 328 км2 | 5,7 км | 1,4 км | 2,1 км | 2,0 м | 3,7 м | солоне |
| 2 | Богайли | південніше за м. Саки, с. Фрунзе | 0,95 км2 | 77,5 км2 | 1,3 км | 0,7 км | 1,3 км | 0,8 м | 1,4 м | солоне |
| 3 | Сакське | м. Саки | 9,7 км2 | 209 км2 | 5,5 км | 1,6 км | 3,0 км | 0,6 м | 1,52 м | солоне |
| 4 | Мойнаки | м. Євпаторія | 1,76 км2 | 30,6 км2 | 2,39 км | 0,8 км | 1,0 км | 0,85 м | солоне | |
| 5 | Отар-Мойнацьке | м. Євпаторія | 0,12 км2 | — | 0,4 км | 0,3 км | 0,45 м | солоне | ||
| 6 | Мале Яли-Мойнацьке | м. Євпаторія | 0,1 км2 | — | 0,35 км | 0,3 км | солоне | |||
| 7 | Велике Яли-Мойнацьке | м. Євпаторія | 0,6 км2 | 17,4 км2 | 1,2 км | 0,5 км | 0,4 м | 0,6 м | солоне | |
| 8 | Сасик | на схід від м. Євпаторія | 75,3 км2 | 1064 км2 | 14 км | 5,5 км | 9,0 км | 0,5 м | 1,2 м | солоне |
| 9 | Конрад | с. Уютне | 0,4 км2 | — | 1,7 км | 0,2 км | 0,3 км | 0,2 м | 0,3 м | солоне |
| 10 | Терекли | с. Молочне | 1,6 км2 | 42,4 км2 | 2,2 км | 0,8 км | 1,0 км | 0,3 м | 0,5 м | солоне |
| 11 | Аірчинське | с. Вітине | 0,5 км2 | 13,8 км2 | 1,2 км | 0,4 км | 0,5 км | 0,75 м | 1,3 м | солоне |
| 12 | Ойбурське | на північ від с. Штормове, з’єднане з Чорним морем | 5,0 км2 | 92 км2 | 4 км | 1,3 км | 1,5 км | 2,0 м | 3,9 м | солоне |
| 13 | Аджибайчицьке озеро | на південь від с. Штормове | 1,2 км2 | 41 км2 | 1,5 км | 0,7 км | 0,8 км | 0,6 м | 1,0 м | солоне |
| 14 | без назви | На східному березі озера Сасик, на 2 км південніше за с. Гаршине | 0,68 км2 | 207 км2 | солоність невідома |
Табл. 5. Євпаторійська група озер Криму
Херсонеська група складається з одного озера Кругле, поблизу м.Севастополь з площею дзеркала 0,05 квадратних кілометра та максимальної глибиною в 1 м., озеро солене, не використовується для офіційного відпочинку чи в господарських цілях.
Окрема група озер – це озера на яйлах. Це чотири невеликих озера, вони прісні і є справжніми перлинами Криму.
| № | Назва | Розташування | Площа дзеркала | Площа водозбору | Довжина | Середня ширина | Найбільша ширина | Середня глибина | Найбільша глибина | Мінералізація |
| 1 | Тавель-голь | с. Краснолісся, Сімферопольський район | 0,09 км2 | 0,12 км2 | 0,8 км | 0,15 км | 0,6 м | прісне | ||
| 2 | Великий Когей | північна частина Карабі-яйли | 0,11 км2 | 0,87 км2 | 1,4 км | 0,05 км | 0,7 м | прісне | ||
| 3 | Каратау-голь | поблизу північного схилу гори Каратау на Карабі-яйлі | 0,02 км2 | 0,32 км2 | 0,11 км | 0,65 км | 0,8 м | прісне | ||
| 4 | Егіз-голь | Карабі-яйла | 0,03 км2 | 0,12 км2 | 0,19 км | 0,15 км | 1,0 м | прісне |
Табл.6. Кримські озера на яйлах.
Зауважимо, що наявні озера в Криму не можуть використовуватись для потреб водозабезпечення, навіть, прісні озера не мають такої водності, щоб їх використання для комунальних потреб мало б сенс.
Підземні води
Для Криму характерний нерівномірний розподіл запасів прісних підземних вод. Так, більш висока (> 70 тис. м3 / добу.) насиченість геологічних утворень прісними водами встановлена в Сакському, Джанкойському, Нижньогірському, Червоногвардійському, Роздольненському, Бахчисарайському районах. Найбільший водозабір характерний для Красноперекопського району (99,279 тис. м3 / добу.), Джанкойського району (64,224 тис. м3 / добу.), Сакського району (54,127 тис.м3 / добу), Красногвардійського району (30,742 тис. м3 / добу.) , Бахчисарайського району (21,99 тис. м3 / добу.), Красногвардійського району (30,742 тис. м3 / добу.) і Сімферопольського району (14,055 тис. м3 / добу.). Незначні обсяги водозабору (5,288 тис. М3 / добу.) спостерігалися в Ленінському районі.
Чи достатньо цього для водозабезпечення Криму? Питання багато в чому риторичне, бо пов’язане з декількома факторами. Як будуть використовуватись наявні водні ресурси? На яку кількість людей вони розподіляються, а, головне, яку економічну активність вони забезпечуватимуть.
Сьогодні Крим перетворюється у потужну військову базу. І мілітарні, парамілітарні та споріднені й обслуговуючи підприємства, а також відповідні господарчі об’єкти, потребують чималої кількості води. І це головний (чи, принаймні, найважливіший для російської влади) споживач водних ресурсів півострова. Крім того, проблема дефіциту води для комунальних потреб є багато в чому штучною, бо стихійне, хаотичне, незбалансоване з наявною водогосподарською інфраструктурою призводять до відсутності води для комунальних потреб у численних квартирах, особливо новобудовах.
Розвідані і оцінені запаси підземних вод складають (з мінералізацією до 1,5 г / л), в тому числі: по категорії (А + В) близько 636.847 тис. м3 / добу .; по категорії (С1 + С2) біля 428,989 тис. м3 / добу. Всього по всім категоріям підземних вод їх обсяги 1 065,836 тис. м3 / добу.
| № |
Назва родовища |
Величина експлуатаційних запасів, тис.м3/доб. |
Середній видобуток, тис.м3/доб |
| 1. | Альминське | 376.6 | 74,6 |
| 2. | Білгородське | 246.50 | 54,4 |
| 3. | Керченське | 13.9 | 0,41 |
| 4. | Новоселовське | 12.5 | 3,01 |
| 5. | Північно-Сивашське | 286.711 | 28,81 |
| 6. | Сольпром | 4.0 | 2,97 |
| 7. | Аерофлоцьке | 2.23 | 1,05 |
| 8. | Сімферопольське | 13.5 | 1,01 |
| 9. | Сегада | 0.04 | – |
| 10. | Агармишське | 13.6 | 4,67 |
| 11. | Східно-Кримське | 3.8 | 0.006 |
| 12. | Гірське | 20.50 | 3,14 |
| 13. | Західно-Кримське | 62.69 | 3,75 |
| 14. | Судакське | 9.29 | 4,66 |
| Всього | 1065.84 | 180,91 |
Табл. 7. Динаміка добування підземних вод на території Криму за період тимчасової анексії
Чи можна ці ресурси використовувати для комунальних потреб? По-перше, запаси групи А та В, тобто, експлуатаційного значення, можуть використовуватися в обмеженому обсязі з постійним моніторингом хімічного складу. Для того, щоб запобігти постачанню непридатної за хімічним складом води. З урахуванням фактичного стану комунікацій. По-друге, запаси групи С1 та С2 мають не активне експлуатаційне, а розвідане чи прогнозоване значення за обсягами, крім того, особливості залягання цих вод та їх фізико-хімічні властивості достеменно не визначені. Отже, використання цих вод для питних та експлуатаційних потреб є поки вельми сумнівним.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, зазначимо, що кліматичні умови Криму та їх динаміка за період анексії, стан довкілля та природних ресурсів, зокрема, водних, свідчить про інтенсивне погіршення умов проживання та господарювання в Криму, про системний характер екологічних та господарських проблем. Чимало поверхневих водних джерел існують фактично лише в довідниках чи на картах (як-то Бельбек, Альма, Кача та ін.), а у минулому, 2020 р., вони мали нульову або практично нульову водність. Нині на часі проведення аналізу реальної водності малих річок Криму для визначення їх фактичного існування, бо згідно космічних знімків та інформації з відкритих джерел, переважна більшість річок Криму практично вже втратили своє експлуатаційне значення.
За час анексії Криму промисловість півострова відчутно мілітаризується. Підприємства оборонно-промислового комплексу та подвійного призначення розвиваються за роки анексії досить інтенсивне, нарощується обсяг випуску продукції, збільшується державне замовлення. Однак, не вони є основним фактором забруднення вод, а підприємства житлово-комунального господарства. Основною причиною цього є катастрофічна зношеність обладнання, позаштатні (залпові) скиди забруднюючих речовин під час злив тощо. За відкритими експертними даними зношеність мереж з водопостачання і водовідведення досягає 60-70%.
На житлово-комунальне господарство припадає до 80% всіх забруднень поверхневих вод. Друга частина обсягів забруднень припадає на декілька груп забруднювачів. Передусім, на хімічний комплекс Північного Криму, а саме, на підприємство «Титанові інвестиції», що знаходиться в межах Армянська та Красноперекопська. Шлами, що є частиною технологічного процесу, нагромаджуються у спеціальних ставках-відстійниках, які мають постійно тримати певний рівень води. Вода закачується з підземних джерел, і, фактично, через природне просочування, туди і повертається. Таким чином, стан підземних вод постійно змінюється у бік все більшого засолення. Наступним джерелом збільшення соленосні ґрунтів та ґрунтових вод є сільське господарство. Після перекриття Північно-Кримського каналу кількість аграрних підприємств різко зменшилась. Але ті, що залишились, продовжують вносити всій вклад у засолення поверхневих вод, і, опосередковано, річок та потичків, які, на жаль, поза зливами, постійно втрачають водність. Ще однією компанією, яка вливає на стан поверхневих вод є «Чорноморнафтогаз», бо частина його виробничих потужностей та складських приміщень знаходяться на суходолі.
Виникає закономірне питання – чи може поточна господарська діяльність стати предметом пильної уваги з боки екологів та впливати на якісний стан та обсяги поверхневих вод? Так.
Чи маємо ми всі можливості для ефективного моніторингу водних ресурсів? На жаль, ні. Бо ситуація потребує оперативного спостереження та прискіпливої аналітики. Всі звіти, що оприлюднюються окупаційної владою на півострові або не дають уяви про реальний стан забруднень, або мають занадто «рожеве» забарвлення – все добре і немає причин для хвилювання.
Ще один варіант вирішити проблему дефіциту водних ресурсів – це підйом з підземних горизонтів під Азовським морем прісної води і подальше використання прісної води для побутових і промислових потреб півострова. Експериментальні буріння, що проводила “Росгеологія” у 2021 р. показали, що воно потребує додаткового доведення до нормативних показників за хімічним, органічним та механічним складом, а це не передбачено. Вже декілька років мешканці Сімферополя періодично отримують воду, що є мутною, з помітним осадом і не приємним запахом. Зокрема, це відчувалося у 2020-2021 роках, після літнього спустошення Сімферопольського водосховища у 2020 році. Це означає, що вода в водосховищах, зокрема Сімферопольському, має після спустошення інші характеристики. Теж саме може бути з водою з неконтрольованим відкачуванням з свердловин, які мають різні гідрогеологічні характеристики. З часом ця ідея окупаційною владою була визнана не перспективною і від неї відмовилися. Тож, нині на часі для окупаційної влади, якщо вона щось хоче зробити для стабільного водозабезпечення – ремонт водогонів та перерозподіл наявних водних ресурсів між цивільним населенням, мілітарними формуваннями та потребами, і промисловістю. На загал, завжди страждає цивільне населення міст і сіл, окрім м.Севастополь (через проживання там військової «верхівки»).
Погляд у майбутнє
Залежно від конкретного сценарію деокупації Криму можна розглядати два варіанти використання водних ресурсів Криму та забезпечення безперебійного водопостачання та водовідведення.
Перший сценарій – мінімізація руйнації житлово-комунальної інфраструктури та збереження цілісності водосховищ. При такому варіанті розвитку подій передбачається, що переважна більшість осіб, що потрапили до Криму поза вимог українського законодавства, мають залишити територію півострова, як і мають залишити цю територію російські військові. Таким чином кількість водоспоживачів буде зменшена і це може зберегти на певний період часу стабільність водопостачання. Далі ситуація буде визначатися особливістю економічного розвитку території, чи буде розвиватися зрошувальне землеробство, чи буде відновлюватися Північно-Кримський промисловий вузол, якої мірою буде потребувати технічну прісну воду підприємства та установи, що здійснюють функції оборонного та безпекового характеру. За припущеннями експертів ЕМ МКП, Крим буде формувати певну модель фронтирної (прикордонної) економіки і саме безпековий фактор буде визначати як загальний соціально-економічний розвиток, так і обсяг водоспоживання.
За умов другого варіанту деокупації, який буде супроводжуватися суттєвими руйнаціями, зокрема, об’єктів критичної інфраструктури, проблема водопостачання може стати критичною. За короткий проміжок часу забезпечити водою майже 3 млн споживачів при руйнації наявної системи водозабезпечення (яка і нині вразлива від кліматичних умов) – задача дуже важка, і, поки для її вирішення немає передумов, як-то міжнародні нагромадження ремонтних матеріалів, устаткування, обладнання тощо. Саме цей варіант має викликати найбільшу увагу як політичного керівництва України, так і наших партнерів.
_____________________________________
Дослідження, результати яких наведені в тексті статті, були уможливленні ініціативами Кримськотатарського ресурсного центру, завдяки якому дослідження тимчасово анексованого Криму розвиваються з 2015 р., а також хочу подякувати за співпрацю моїм колежанкам – проф. Світлані Бойченко та доц. Тетяні Кучми – за багаторічну наукову та експертну роботу і за можливість оприлюднити результати спільних досліджен.
Євген ХЛОБИСТОВ, д.е.н., проф., акад. АЕН України,
експерт Експертної мережа Міжнародної Кримської Платформи
Запис Водні ресурси на території окупованого Криму: стан та перспективи спершу з'явиться на Голос Криму.
