Лід на стінах, знущання конвоїрів і вода зі смаком дохлятини – українські правозахисники розповіли про умови утримання громадянської журналістки та правозахисниці Ірини Данилович у російській виправній колонії Ставропольського краю РФ. Подробиці про тюремні реалії кримських політв'язнів – читайте у цьому матеріалі.
У межах підтримки кримських політв'язнів Міністерство закордонних справ Чехії розмістило на своїй сторінці в Instagram відеоролик про умови, в яких утримують Ірину Данилович – громадянську журналістку, викрадену співробітниками ФСБ у Коктебелі в 2022 році та згодом звинувачену в зберіганні саморобного вибухового пристрою.
Подробицями її виживання поділилася голова центру інформації про права людини Zmina Тетяна Печончик. Кореспонденту Крим.Реалії вона також розповіла додаткові деталі про те, в яких умовах перебуває Данилович.
Гігієна відсутня
За інформацією української правозахисниці, жінок-в'язнів утримують в одному великому бараку на 120 людей. Це приміщення дуже погано опалюється. Так погано, що взимку на внутрішніх стінах намерзає лід. Влітку, навпаки, у спеку барак так нагрівається, що там нема чим дихати. Крім того, в ньому водиться безліч мишей і тарганів.
Загалом, із гігієною у цій колонії все виглядає сумно. На кожну ув'язнену виділяють один комплект постільної білизни. Прати його проблематично, сушити теж. А поки сохне – замінити нема чим. Лазня – тричі на тиждень, проте є нюанс. Душова розрахована на три сотні арештанток, але в ній лише 14 кранів, з яких половина – не працює. А норматив на миття ніхто не змінював, тому в арештанток вдвічі менше часу на душ, ніж належить.
Ще однією примітною ілюстрацією, яку наводить Тетяна Печончик, є стан питної води в колонії. Якось у водопровідній системі померла якась тварина (ймовірно, кішка), але ніхто в адміністрації цьому значення не надавав. Труп розкладався, і вода з крана йшла з виразним запахом гниючої плоті. Інших джерел водопостачання у в'язнів не було.
Хто не працює – не їсть
Раціон харчування у колонії Ставропольського краю, відомому своїми аграрними досягненнями, – дуже мізерний, а порції маленькі. Однак ключова особливість у тому, що їжа теж стає методом «виховання». У їдальні дуже мало посадкових місць. І першими туди ведуть арештанток, які працюють на швейному виробництві при колонії. А хто працювати відмовляється – той може залишитися і без їжі. Харчовий блок просто закривається за розкладом, незалежно від того, отримали всі ув'язнені свої порції чи ні.
«Виховують» тюремники й іншими витонченими способами, які не залишають тілесних слідів, але приносять цілком відчутні страждання. Наприклад, конвоїри в Зеленокумській колонії дуже люблять вишикувати загін на плацу і вимагають стояти струнко кілька годин поспіль. В принципі, простояти від трьох до п'яти годин на одному місці – фізично важко, проте найчастіше такі заходи проводять під зливою, на лютому морозі або під палючим сонцем у зимовій уніформі.
Краще не захворіти
Система надання медичної допомоги в цій колонії практично відсутня. Лікар відмовляється бачити ознаки хвороб і виписувати призначення. Своїх ліків заклад практично не має, а отримати необхідні медикаменти від рідних неймовірно складно. Щоб посилку з ліками прийняли, ув'язнена, що хворіє, має потрапити до тюремного лікаря, якимось дивом змусити його підписати призначення і дочекатися візи начальника установи, що теж відбувається далеко не швидко і не завжди.
Через якийсь час ліки приходять у посилці, але ув'язненій їх одразу не дають. Спочатку препарати вирушають на зберігання до медико-санітарної частини. Звідти їх переміщують у процедурну, причому можуть «нести» і три дні, і місяць. А можуть узагалі «втратити». Але навіть у благополучному випадку, домогтися необхідних ліків вдається не раніше, ніж через 4-5 тижнів, а до цього боротися з хворобами доводиться без будь-якого лікування.
Калічити – не лікувати
Розраховувати на кваліфіковану медичну допомогу зовсім не доводиться. Ірина Данилович довго і наполегливо домагалася консультації профільного лікаря у зв'язку з ускладненнями, які виникли у неї після отиту. В результаті її вивезли до крайової лікарні, проте там медики не виявили навіть мінімально належної уваги до проблем політв'язня.
Не бачачи аналізів і результатів приладових досліджень, не зробивши рентген-знімок та виміри аудіограми, і навіть не оглянувши та не опитавши саму арештантку, лікарка-отоларинголог просто переписала якісь дані з тюремної медкарти, заповнила мінімальний обсяг документів і на цьому консультація закінчилася. Навіть призначень для лікування не зробила.
У таких умовах стан здоров'я Ірини Данилович продовжує погіршуватися. Будь-який шум провокує в неї біль голови, а гул у вусі не проходить практично ніколи. Сама вона свій стан описує як нестерпний. При цьому вона так і не отримує жодних ліків і не бачить перспектив домагатися нових лікарських консультацій.
Загалом, за даними Zmina, вже понад 60 кримських ув'язнених у російських в'язницях та колоніях мають тяжкий чи критичний стан здоров'я в умовах відсутності адекватної медичної допомоги. У зв'язку з цим правозахисники закликають усіх вимагати якнайшвидшого звільнення кримських політв'язнів.
Знімали нові реалії. Кримські журналісти у катівнях ФСБ
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокуватидоступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagramта ViberКрим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN.
