У Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів у різних країнах світу згадують про представників професії, які постраждали внаслідок репресій та воєн. Крим.Реалії зібрали факти про журналістів, які перебувають у російському ув'язненні за сфабрикованими справамих: фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка, громадянську журналістку Ірину Данилович та представників «Кримської солідарності».
Скільки кримських журналістів перебувають у катівнях російських в'язниць? У якому вони фізичному та психологічному стані? Що можна зробити для їх звільнення? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Андрій Гевко поговорив із виконавчою директоркою Інституту масової інформації Оксаною Романюк.
Один із тих журналістів, яких переслідує Росія – фрилансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко. ФСБ РФ 10 березня 2021 року затримала його в Сімферополі. Російська влада звинуватила журналіста у зборі інформації «на користь спецслужб України, а також у «зберіганні в автомобілі саморобного вибухового пристрою».
Владислава Єсипенка засудили до 5 років позбавлення волі у колонії загального режиму та штрафу в розмірі 110 тисяч російських рублів. Російське обвинувачення вимагало для Єсипенка 11 років ув'язнення. Сам Владислав стверджує, що російські силовики його катували, зокрема електричним струмом, домагаючись свідчень. Сьогодні Владислав перебуває у колонії в місті Керч. Його дружина Катерина Єсипенко в ефірі Радіо Крим.Реалії 22 жовтня розповіла, що він намагається домогтися умовно-дострокового звільнення через те, що відбув більшу частину терміну. Але російська влада Криму не хоче його випускати.
Вони не отримують доступу до медичної допомоги, дуже ускладнений захист їхніх прав
За даними українського Інституту масової інформації, Росія утримує у в'язницях 17 кримських журналістів.
«Головною тенденцією є те, що вони не отримують доступу до медичної допомоги, дуже ускладнений захист їхніх прав, дуже складно працювати адвокатам. І вони залишаються у такому, я б сказала, вакуумі, бо дуже мало уваги цьому приділяється з боку міжнародних організацій», – розповіла виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Серед кримських журналістів, які перебувають у російському ув'язненні, Олексій Бесарабов та Дмитро Штибліков, аналітики журналу «Чорноморська безпека», багато громадянських журналістів «Кримської солідарності»: Сейран Салієв, Марлен Асанов, Тимур Ібрагімов, Ернес Аметов, а також Сервер Мустафаєв, який був засуджений російською владою, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Рустем Шейхалієв, Амет Сулейманов та багато інших. Перебуває в ув'язненні й громадянська журналістка Ірина Данилович, у якої, судячи з останніх даних правозахисників, погіршився стан здоров'я.
30-31 жовтня у Монреалі, в Канаді, відбулась Міністерська конференція з питань людського виміру Формули миру. Конференція спрямована на реалізацію 4-го пункту Формули миру – звільнення всіх полонених та депортованих. Допомагати Україні повертати своїх громадян із російського полону погодилися 45 країн-учасниць конференції в Монреалі.
Тільки цього року ми побачили резолюцію ПАРЄ, в якій був пункт про затриманих українських журналістів
Це треба було робити раніше, каже Оксана Романюк. Вона вважає, що «Україна і, зокрема, Крим традиційно невидимі на міжнародному рівні».
«Тільки цього року ми побачили резолюцію ПАРЄ, в якій був пункт про затриманих українських журналістів, зокрема йшлося про затриманих кримчан. Це перша така резолюція ПАРЄ, де йшлося про цивільних, по суті, заручників. І ми сподіваємося, що наступного року ПАРЄ зробить окрему резолюцію, будуть дебати на рівні ПАРЄ щодо системних порушень, які чинить Росія з боку журналістів», – каже Оксана Романюк.
«Наприклад, Ірина Данилович… Вона, за нашими даними, перенесла інсульт, їй не було надано медичну допомогу, і зараз вона втратила слух на одне вухо, і теж їй зараз не надається медична допомога повною мірою. Важливо, щоб усі ці історії піднімалися на міжнародному рівні також тому, що світ, здається, звикає до злочинів Росії», – додала виконавча директорка Інституту масової інформації.
Ірина Данилович, за нашими даними, перенесла інсульт, їй не було надано медичну допомогу, і зараз вона втратила слух на одне вухо
Оксана Романюк вважає, що такі організації як ООН, ОБСЄ, ПАРЄ мають системно вимагати від Росії допуску їхніх представників до країни.
«Не може бути, що просто ось Росія є членом якихось міжнародних організацій і ці міжнародні організації чомусь не можуть приїхати до Росії, проінспектувати стан, в якому перебувають цивільні заручники. Чи надається їм медична допомога, чи мають вони доступ до адвокатів, чи хоча б годують їх нормально, що взагалі відбувається», – наголосила Романюк.
За підсумками Міністерської конференції в Монреалі учасники підписали комюніке, яке допоможе координувати зусилля зі збору інформації про утримуваних у Росії та на окупованих нею територіях українців і створити безпечні шляхи для їх повернення. Міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі заявила, що Катар, Південна Африка та Ватикан погодилися виступити посередниками у таких переговорах. Литва та Катар будуть транзитними країнами для звільнення українців. До учасників цієї конференції з проханням приділити особливу увагу звільненню всіх цивільних заручників та особливо журналістів звертався і НСЖУ.
Чим більше уваги буде до цієї проблеми, тим краще, упевнені експерти. Справа в тому, що звільняти українських журналістів із російського полону набагато складніше, ніж звичайних цивільних, каже Оксана Романюк. Росія не визнає Женевську конвенцію, яка регулює навіть права некомбатантів і часто вимагає вищу ціну за звільнення журналістів.
«Близько місяця тому ми дізналися, що у російському полоні загинула українська журналістка Вікторія Рощина. Її захопили рік тому на території тимчасово окупованої Запорізької області. Їй було лише 27 років. Невідомо, що з нею робила Росія та як вони поводилися з нею, дівчина загинула в російському полоні. Тому, можливо, у них справді до журналістів таке специфічне ставлення», – каже Романюк.
Ставлення російської влади до свободи слова та незалежних ЗМІ добре видно на прикладі Криму, каже експертка.
Коли Росія окупувала Крим, анексувала незаконно, то насамперед, що робилося, це масово закривалися, знищувалися місцеві медіа
«Коли Росія окупувала Крим, анексувала незаконно, то насамперед, що робилося, це масово закривалися, знищувалися місцеві медіа. Ті журналісти, які намагалися в'їхати до Криму в 2013 році, затримувалися, їм там приставляли до голови зброю, їм на голову натягували мішки, їх викрадали, вивозили, всіляко залякували. Зараз ми бачимо, що у Криму дуже багато було місцевих медіа, насправді. Я б сказала, що в результаті дій Росії закрилося кілька сотень медіа точно. І за всі ці роки ситуація лише погіршилася», – розповіла Оксана Романюк.
Експерт побоюється, що Росії вдасться повністю перекрити доступ до об'єктивної інформації та незалежних ЗМІ. На окупованих українських теренах вона блокує українські сигнали, відключає мобільний інтернет. На своїй території російська влада уповільнює YouTube і намагається розвивати підконтрольний їм RuTube. Спроби відрізати людей від зовнішньої інформації Романюк називає злочином. Вона закликає міжнародне співтовариство домагатися «захисту людської гідності, прав людини та покарання воєнних злочинців».
