Кілька місяців тому об’ємний матеріал ми присвятили опису діяльності Валентини Лаврик, яка з кінця 2019 року перебуває на «посаді міністра освіти, науки і молоді республіки Крим», та її попередниці Наталі Гончарової, що займала цю «посаду» з квітня 2014 року, будучи до того з листопада 2012 року міністром освіти АР Крим. Втім, у своїй діяльності ці особи не були самотніми, маючи «заступників» – і про діяльність останніх, яка різною мірою виявилася в певних діях, також варто поговорити окремо.
Айдер Аблятіпов
Після російської окупації Криму Айдер Аблятіпов став одним з найбільш «видатних» представників когорти колаборантів – і не лише в галузі освіти, переведеної на пропагандистські рейки. Виходець з родини депортованих кримських татар, ще у 1980 році Аблятіпов здобув кваліфікацію вчителя в Республіканському педагогічному інституті російської мови та літератури в Ташкенті (Узбекистан), де, ймовірно, на все подальше життя увібрав у себе проросійські наративи. Після відновлення незалежності України він оселився в Криму, а у 2003 році здобув кваліфікацію магістра державного управління в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президенті України.
З 2000-х років Аблятіпов перебував на посаді заступника міністра освіти і науки АР Крим. Після російської окупації Криму у 2014 році він не лише зайняв аналогічну посаду в окупаційних «органах влади», а й на початку червня в перших лавах колаборантів під час «першого етапу I конференції кримського регіонального відділення» всеросійської політичної партії «Единая Россия» в окупованому Сімферополі отримав партійний квиток з руктогочасногосекретаря генеральної ради партії Сєрґєя Нєвєрова.
За місяць Аблятіпов під час наради в «міністерстві» за участі керівників 16 шкіл з кримськотатарською мовою навчання повідомив їм, що підручники в очолюваних ними закладах мусять відповідати нормам конституції та вимогам законодавства держави-окупанта, а також пройти «наукову, педагогічну, громадську та регіональну експертизи».
В середині липня 2014 року під час «засідання постійної комісії державної ради республіки Крим з питань освіти, науки, молоді та спорту» Айдер Аблятіпов заявив, що Крим до російської окупації «не мав чіткої та ясної політики в царині національних мов», через що російська та кримськотатарська мови буцімто «поступово витискалися зі всіх сфер життя». На думку Аблятіпова, лише з прийняттям «конституції республіки Крим» та зазначення в ній «державного» статусу російської, української та кримськотатарської мов, які за Конституцією АР Крим мали статус офіційних мов регіону, виникла потреба в місцевому «законі про мови» як «офіційного зобов’язання» держави-окупанта з їхнього збереження. При цьому для російської передбачався статус «провідної мови в суспільному житті» окупованого Криму, а після прийняття відповідного «закону» очікувалося, що «ані чиновник, ані вчитель не розглядатимуть увагу до російської та кримськотатарської мов як прояв якогось вузького націоналізму та сепаратизму, що суперечить об’єктивному та прогресивному процесу подальшої консолідації народів Криму»; про українську мову при цьому не було сказано ані слова.
21 серпня 2014 року Айдер Аблятіпов узяв участь у нараді під головуванням тогочасного «заступника голови ради міністрів республіки Крим» Руслана Бальбека з питання підготовки проведення «всеросійського патріотичного міжнаціонального форуму молоді “Патріот”» у рамках федеральної цільової програми «Зміцнення єдності російської нації та етнокультурний розвиток народів Росії» на 2014–2020 рр. Форум, проведення якого було заплановане на 25 вересня – 4 жовтня в міжнародному дитячому центрі «Артек», позиціонувався як «багатофункціональна освітня програма та практичний майданчик, який дозволить зібрати в одному місці 600 кращих представників республіки Крим, Центрального федерального округу та інших регіонів РФ» з метою створення умов для залучення молоді з РФ та окупованих територій до освітньо-практичної діяльності, яка б сприяла вирішенню проблем формування громадянської ідентичності молодих людей, а також їхнього духовно-морального та громадянсько-патріотичного виховання за настановами держави-окупанта.
На початку жовтня 2014 року Айдер Аблятіпов привіз до Арська (РеспублікаТатарстан, РФ) близько 40 педагогів з ТОТ АР Крим задля вивчення досвіду вивчення державних мов на регіональному рівні. «В республіці Крим три державні мови – кримськотатарська, російська та українська. У школах та дитячих садках необхідно впорядкувати систему навчання державних мов. У Республіці Татарстан систематизовано механізм навчання двох державних мов, татарської та російської. Ми приїхали вивчити цей досвід. Хотілося б зберегти та розвивати кримськотатарську мову. Нам дуже потрібна допомога Татарстану» – розповів тоді Аблятіпов журналістам.
З Татарстану Аблятіпов відбув доМоскви на нараду «Про підручники та посібники кримськотатарською та українською мовами для загальноосвітніх організацій республіки Крим і міста Севастополя» під головуванням першої заступниці міністра освіти і науки РФ Наталья Трєтьяк. Свій виступ чиновниця держави-окупанта розпочала з того, що 31 березня 2014 року її відомство затвердило федеральний перелік підручників, рекомендованих до використання освітніми організаціями: до цього переліку «зі зрозумілих причин» не було включено підручники кримськотатарською та українською мовами, однак при цьому міністерство буцімто приділяло пильну увагу питанням викладання цих мов як рідних, а також підготовки та видання підручників з відповідних предметів. У відповідь Аблятіпов подякував Трєтьяк за «всебічну допомогу та підтримку республіці Крим в інтеграції до правової та освітньої системи РФ» і надав доповідь про роботу кримського «міністерства» щодо використання виданих до російської окупації Криму підручників кримськотатарською та українською мовами, заходів з організації перекладу підручників цими мовами та написання оригінальних навчальних видань. За підсумками наради було вирішено, серед іншого, що російське міністерство освіти розгляне питання «легалізації» з урахуванням проведеної «експертизи» підручників кримськотатарською та українською мовами, які використовуються протягом «перехідного періоду» в школах окупованого Криму, а місцеве «міністерство» організує роботу зі створення оригінальних підручників вказаними мовами для початкової та основної школи відповідно до федеральних державних освітніх стандартів. Доповідь про виконану роботу очікувалася на грудень 2014 року.
Наприкінці червня 2015 року Айдер Аблятіпов виступив з доповіддю про мовну політику в галузі освіти окупованого Криму на всеросійському семінарі-нараді «Мовна політика в галузі освіти», що відбувся в рамках реалізації згаданої вище російської програми «зміцнення єдності російської нації» з ініціативи і за фінансової підтримки Міністерства культури РФ та Федеральної агенції в справах національностей.
У вересні Аблятіпов повідомив, що його «міністерство» зобов’язало місцеву «владу» організувати у навчальних установах вивчення рідної мови для всіх охочих школярів, без урахування їхньої кількості. На додачу Аблятіпов заявив, що на ТОТ АР Крим вже буцімто є школа, в якій рідну мову (не було уточнено, яку саме) вивчають лише двоє учнів, для яких «створено всі умови». Також «заступник міністра освіти» заявив, що на підконтрольній українському урядові території для вивчення рідної мови в школі необхідно було нібито зібрати заяви батьків не менш ніж 12 школярів – натомість у РФ подібні обмеження «відсутні», і «ця чітка відмінність показує, в якій країні яке ставлення до вивчення рідних мов».
Наприкінці березня 2016 року Айдер Аблятіпов відзвітував, що на ТОТ АР Крим було отримано весь комплект з 44 найменувань основних підручників за освітньою програмою РФ кримськотатарською мовою для 1–9 класів, які було перекладено за рік «робочою групою спеціалістів, очолюваною міністерством освіти» та доправлено на ТОТ АР Крим російським видавництвом «Просвещение». Загальний наклад склав 45 тисяч примірників: його було названо «першою в історії республіки» комплексною підготовкою та постачанням підручників для школярів, які навчалися кримськотатарською мовою у 16 школах та класах у ще 36 закладах. Для україномовних учнів подібна «розкіш» не передбачалася. Разом з тим кримське «міністерство освіти» розробило підручники для вивчення кримськотатарської мови як рідної і нерідної та кримськотатарської літератури. «Це не лише освітній проект, а й соціальний та політичний. Держава [мається на увазі РФ]конкретними діями демонструє захист прав громадян на вивчення рідної мови», – висловився з цього приводу Айдер Аблятіпов.
У середині липня того ж року колаборант під час наради з кримськотатарською педагогічною громадськістю в окупованомуСімферополі заявив, що організацію підготовки та видання оригінальних підручників з кримськотатарської мови та літератури для учнів 1–11 класів «буде вперше організовано в системі освіти РФ».
Серед іншого, Айдер Аблятіпов брав активну участь у пропагуванні отримання освіти на території РФ серед молоді на ТОТ АР Крим. Так, наприкінці літа 2018 року стало відомо, що чергові семеро абітурієнтів з окупованого Кримув рамках окупаційного проекту «Кримський студент» вступили до Тюменського індустріального університету, набір до якого з ТОТ АР Крим вівся з 2014 року за фінансової підтримки групи підприємств «СоюзНефтеГаз» та ЗАТ «Сибирская сервисная компания»: за 2014–2017 рр. було набрано 34 абітурієнти на «спеціальних умовах» за «контрактом», укладеним у 2014 році між кримським «міністерством освіти» та Тюменським індустріальним університетом.
За словами Айдера Аблятіпова, ці ініціативи «зобов’язані відіграти велику роль у розвитку тривалої та плідної співпраці» та підготовці висококваліфікованих спеціалістів для індустріальних підприємств держави-окупанта. За рік до того в окупованому Сімферополі було проведено урочисту церемонію вручення 14 кримським абітурієнтам, що вступили до згаданого університету, студентських квитків і залікових книжок; одним з «почесних гостей» заходу став Аблятіпов.
За три роки російської окупації Криму, під час наради в окупаційному «міністерстві освіти» з працівниками «республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти» та шкільними вчителями, що відбулася в березні 2017 року, було порушено питання організації підготовки та видання оригінальних підручників з української мови та літератури для учнів 1–11 класів на виконання «державної програми розвитку освіти в республіці Крим на 2016–2018 рр.» – якраз тоді, коли сектор освіти українською мовою на ТОТ АР Крим вже було практично зачищено. Під час наради «заступник міністра освіти» Айдер Аблятіпов подібно до того, як це було раніше щодо підручників кримськотатарською мовою, заявив, що ця робота буде «вперше організована в системі освіти республіки Крим відповідно до федеральних державних освітніх стандартів РФ». Однак досі невідомо, чи дочекалися цих підручників україномовні учні в окупованому Криму. В лютому 2018 року Аблятіпов став учасником обговорень питання створення оригінальних навчальних видань з історії Криму – які так само, за його словами, готувалися «вперше».
На початку липня 2018 року Айдер Аблятіпов став фігурантом скандалу довкола гімназії-інтернату для обдарованих дітей у селі Танковому (Буюк-Сюйрен) Бахчисарайського району, яку до російської окупації Криму було відбудовано і в подальшому фінансовано за сприяння турецьких спонсорів: тоді навчальний заклад буцімто хотіли виселити до Сімферополя, а добре устатковані будівлі передати під туристичний комплекс. Таку ініціативу озвучила «очільниця» закладу Ірина Карлюга, яку нібито не влаштовувало те, що школу після окупації мусить фінансувати «республіка Крим», витрачаючи на рік понад 100 мільйонів рублів (більше 40 млн гривень). Тоді Карлюга переконувала, що ліквідувати навчальний заклад ніхто не збирається, однак при цьому не могла пояснити, чому проти неї масово налаштовані батьки учнів. За «керівницю» школи вступився Айдер Аблятіпов, який під час зустрічі з батьківським колективом назвав події довкола закладу «генеральною лінією міністерства освіти»: мовляв, з обдарованими дітьми працюють не в школах, а у вишах, і рано чи пізно заклад переїде до Сімферополя, бо в Танковому він є лише «звичайною сільською школою з недостатньо фаховим педагогічним колективом». При цьому Аблятіпов запевняв, що закривати школу ніхто не збирається – просто «міністр освіти» Наталя Гончарова розпорядилася дослідити можливість використання її приміщень у якості туристичного комплексу. За деякий час стало відомо, що Ірина Карлюга написала заяву про звільнення з власним бажанням, а заяви Аблятіпова розкритикували в кримській «раді міністрів».
У вересні 2018 року Айдер Аблятіпов планував узяти участь у роботі 39-ї сесії Ради ООН з прав людини у Женеві, однак йому відмовили у видачі візи до Швейцарії. В департаменті інформації та друку російського МЗС висловили жаль через те, що ця країна «позбавила російського представника права донести до авторитетної структури з прав людини реальну картину того, що відбувається в Криму». Сам Аблятіпов повідомив підконтрольному окупантам медіа «Крыминформ», що планував у своїй доповіді розповісти про зміни у системі освіти Криму за чотири роки російської окупації – зокрема про вивчення мов мало не всіх етнічних спільнот півострова. Цим кримський «заступник міністра освіти» хотів заперечити представникам України, які «стверджують, що в Криму є дискримінація кримських татар та українців за національною ознакою», та презентувати «цифри, що показують різницю в галузі освіти Криму між українським та російським періодами». Зрештою представник окупаційних «органів влади», виступаючи вже на радіо «Спутник в Крыму», дійшов висновку, що «в Європі не хочуть чути правду про Крим», і публічно пошкодував про те, що йому не дали розповісти на міжнародному майданчику «про наймиролюбніших людей Криму – вчителів, про цвіт республіки – дітей, про реалізацію їхніх прав». Разом з тим Аблятіпов нагадав про кримську «конституцію», яка називає російську, кримськотатарську та українську мови «державними», і заявив, що «кожний мешканець Криму має право на мову, яку вважає для себе рідною».
У 2018 році в сімферопольському видавництві «Доля» колаборанта Валерія Басирова вийшла праця Айдера Аблятіпова «Крим: освіта рідними мовами». У праці, редактором якої виступив Басиров, автор намагається переконати читачів, що в окупованому Криму «дотримано всіх основних прав людини на вивчення, використання та розвиток національних мов».
Цю книжку Аблятіпов брав з собою як «доказ» на слухання в справі «Україна проти Росії», що відбулися 3–7 червня 2019 року в Міжнародному суді ООН у Гаазі. Майже за місяць про їхній перебіг колаборант розповів в «ексклюзивному» інтерв’ю окупаційному «парламентському» друкованому органу «Крымские известия». Аблятіпов брав участь у судових засіданнях у складі російської делегації з 37 осіб, до якої увійшли представники Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Слідчого комітету РФ, Росфінмоніторингу, а також залучені представники відомих адвокатських контор Великої Британії, Німеччини та Франції. Роботою цієї делегації керували посол з особливих доручень МЗС РФ Дмітрій Лобач та уповноважений з прав людини, заступник директора Департаменту МЗС РФ Ґріґорій Лук’янцев, які «чудово володіють інформацією щодо Криму». Аблятіпов похвалився, що візу до Нідерландів йому видали «з боєм, не вклеєною до паспорта, а на окремому листочку»: аналогічні візи отримували члени «кримської делегації», які у 2018 році відвідали нараду ОБСЄ з прав людини у Варшаві. На думку Аблятіпова, ці події свідчать про те, що «блокаду Криму нарешті вдалося прорвати». Втім, «відповідно до чинної практики», замість кримського колаборанта виступав французький адвокат: роль Аблятіпова було зведено лише до того, щоб надати йому всі необхідні матеріали. Тим не менше, він висловив переконання, що в Європі буцімто «однозначно простежується тенденція на зміну ставлення до Росії і втома від того обману, який Україна постачає вагонами».
На початку 2020 року Айдер Аблятіпов повідомив, що до шкіл окупованого Криму повернули виданий ще у 2018 році російським видавництвом «Просвещение» посібник для 10-го класу з історії Криму, в якому кримські татари в роки ІІ світової війни фактично презентувалися як німецькі колаборанти. За словами Аблятіпова, який був координатором проекту, підручник не використовувався після того як у травні 2019 року кримський «уряд» прийняв рішення про вилучення з нього тематичної глави «заради запобігання конфлікту на міжнаціональному ґрунті». Коли сторінки, які «викликали певну напруженість», було вирізано, підручник повернули у використання; при цьому посібник було вирішено не перевидавати, оскільки він «відповідає нормативним актам».
Протягом 2020 року «розпорядженням ради міністрів республіки Крим» від 24 березня за№333-р Айдера Аблятіпова було включено до складу «колегії державного комітету в справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян республіки Крим», «розпорядженням голови республіки Крим» від 6 серпня за №779-рг – до «робочої групи з підготовки проекту закону республіки Крим про соціальний кодекс», «розпорядженням ради міністрів республіки Крим» від 18 серпня за №1283-р вчергове включено до «колегії міністерства освіти, науки і молоді», «указом голови республіки Крим» від 29 вересня за №304-У – до «призовної комісії» (раніше Аблятіпов кілька разів входив до складу аналогічних комісій), «постановою ради міністрів республіки Крим» від 6 жовтня за№633 – до складу «республіканської комісії в справах неповнолітніх та захисту їхніх прав» (з повноваженнями «заступника голови комісії»).
Зрештою, 19 жовтня 2020 року «розпорядженням голови ради міністрів республіки Крим» Юрія Гоцанюка за №357-рп Айдера Аблятіпова з його власної ініціативи було звільнено з «посади заступника міністра освіти, науки і молоді республіки Крим» у зв’язку з виходом на пенсію від держави-окупанта «за вислугу років», з виплатою одночасного заохочення в розмірі десяти окладів місячного грошового утримання. У грудні того ж року Аблятіпов був удостоєний «державної премії республіки Крим» за 2020 рік ) у номінації «Освіта, роботи для дітей та юнацтва» за цикл робіт про освіту «державними» та рідними мовами у «республіці Крим».
19 лютого 2021 року під час виступу на прес-конференції в мультимедійному прес-центрі «МИА “Россия сегодня”» в окупованому Сімферополі Айдер Аблятіпов, вже у статусі «державного пенсіонера» та «лауреата державної премії», порівняв ситуацію в Україні з «нацистським режимом в Іспанії у 1930-х рр.»: мовляв, мешканців території, підконтрольної українському урядові, «починають штрафувати за використання російської мови», і наступним кроком нібито мають стати арешти «іншомовних». При цьому Аблятіпов переконував аудиторію, що в окупованому Криму буцімто нема жодних перешкод для охочих вивчати будь-яку рідну мову «відповідно до стандартів РФ». При цьому він відзначив, що відсоткове співвідношення таких охочих щодо української мови зменшилося, однак «на це є об’єктивні причини»: мовляв, якщо батьки не обирають для своїх дітей навчання українською мовою, то всі питання до них.
За понад місяць повномасштабного вторгнення РФ до України, вже згадана газета «Крымские известия» 31 березня 2022 року опублікувала «програмну» статтюАйдера Аблятіпова «Дуже просте і в той же час складне питання: “З ким ти?”» / , автор якої, рясно цитуючи віршовані рядки застреленого в квітні 2015 року українофоба Олеся Бузини, публічно висловив підтримку кремлівському режиму в його війні проти України на знищення. У своїй публікації Аблятіпов звинуватив невідомих «спеціалістів з США та окремих європейських країн» у тому, що вони «відродили неонацизм не де-небудь, а поруч із Росією» і «протягом 30 років наполегливо навіювали мешканцям України думку, що вони є частиною західного світу, а росіяни – не брати, а найлютіші вороги».
«Росіяни є ворогами для мешканців України, що увібрали бацили неонацизму. Це небезпечна бактерія, якою сьогодні заражені багато громадян, що мешкають на території України. Якщо їм хтось заважає відроджувати нацизм, вони готові їх знищити – спочатку морально, потім фізично». Цими та подібними абсурдними пасажами Аблятіпов намагався виправдовувати неспровоковану повномасштабну агресію кремлівського режиму проти України та її населення, а також переконати свою цільову аудиторію в тому, що путінську «спеціальну військову операцію з денацифікації та демілітаризації на території України» (скорочено «СВО») буцімто «розуміє та підтримує значна більшість кримчан». На думку колаборанта, українські націоналісти буцімто готувалися до війни з Росією, яку вони мали почати чи то з окупованого нею Криму, чи з так само окупованих регіонів Донбасу, і до цієї війни їх нібито готували роками. Наводячи фантастичну статистику військових відомств держави-агресора щодо бойової техніки, буцімто знищеної на території України за місяць повномасштабної війни, Аблятіпов переконує читачів: «Вдумайтеся, вся ця велетенська кількість страшної зброї була б спрямована проти нас з вами, громадян Росії, і в першу чергу проти Криму та Донбасу».
Зараховуючи себе до «громадян багатонаціональної Росії», колишній український чиновник – уродженець Узбекистану переконує себе й інших, що вона «сьогодні проходить найсерйозніші випробування», і тому необхідно «не просто емоційно, а дієво підтримати президента [мається на увазі російський диктатор Владімір Путін] та інтереси своєї батьківщини.
«Гадаю, кожна розумна людина зобов’язана поставити собі дуже просте і в той же час складне питання: “З ким ти?”. І прийняти рішення. Ти “Zа мир без нацизму”, “Zа правду”, “Zа Президента” – чи й ти підхопив небезпечну бактерію неонацизму і вважаєш, що все треба було залишити так, як було до 24 лютого 2022 року. Спеціальної військової операції не можна було уникнути, її можна було тільки відкласти на користь США. Це історичне й виправдане, назріле і справедливе рішення Президента Владіміра Путіна», – заявляє Аблятіпов.
Цитуючи висловлювання «голови державної ради республіки Крим» Владіміра Константінова від 16 березня 2022 року про те, що путінська «денацифікація мусить бути подібною до боротьби з раковою пухлиною, яка має на меті знищення всіх без винятку ракових клітин, інакше в пацієнта може статися рецидив», Аблятіпов заявив, що «саме цю роботу, немов хірурги, виконують наші [тобто] російські військовослужбовці на території України, виявляючи героїзм і мужність», і закликав мешканців ТОТ АР Крим виявляти до них «підтримку та увагу» у вигляді листів, відповідних наліпок на автомобілях, турботи та постійної опіки над родинами, де є поранені або загиблі «при виконанні військового обов’язку». «Впевнений, що спецоперацію буде виконано відповідно до поставлених цілей і завдань на 100%, згідно з рішенням Президента Російської Федерації, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил РФ. І кримчани зможуть спокійно зустрічатися, спілкуватися з родичами, знайомими з України як у нас у Криму, так і в Полтаві, Одесі, Києві та інших містах дружньої для нас країни. Буде саме так! Але для цього треба прибрати тих і те, що розділило на два табори народи України та Росії, що живуть багато століть поруч», – підсумував кримський колаборант.
Ймовірно, ця промова має своїм наслідком те, що з літа 2022 року Айдер Аблятіпов публічно позиціонується як «радник голови державної ради республіки Крим» Владіміра Константінова. Раніше, в травні, його до 65-річчя було нагороджено кримською «медаллю за звитяжну працю» з формулюванням «За досягнуті трудові успіхи та багаторічну сумлінну працю».
Оксана Красникова
Чинна «заступниця міністра освіти республіки Крим» Оксана Красникова перебуває в регіональній структурі адміністрування освіти вже понад три десятиліття, до і після російської окупації Криму. Уродженка східного Криму, з 1994 року протягом десятиліття вона працювала в Міністерстві освіти АР Крим на посадах інспектора-методиста і головного спеціаліста. У 2004–2011 рр. була головним спеціалістом та завідувачем сектора вищої школи і міжнародних зв’язків міністерства, у 2011–2013 рр. кілька місяців перебувала на посадах заступника начальника управління вищої освіти і науки (з часом очолила це управління), молодіжної та сімейної політики та начальника відділу вищої освіти і науки. На початку 2013 року була призначена заступником міністра. Після російської окупації Криму отримала аналогічну «посаду» вже в нелегітимному «міністерстві освіти і науки, молоді та спорту республіки Крим»; перебуває на ній дотепер. У 2014 році Красникова була нагороджена почесною грамотою міністерства освіти і науки РФ, за рік – званням почесного працівника загальної освіти РФ.
У серпні 2014 року в ефірі передачі «Гость в студии» на підконтрольній окупантам телекомпанії «Крым» Оксана Красникова заявила, що для кримських студентів, які навчалися в українських вишах і мають бажання продовжити навчання у вишах РФ та окупованого Криму, «створено максимально комфортні умови», аби вони поверталися на півострів з території, підконтрольної українському урядові. На початку вересня Красникова разом з «міністром освіти» Наталею Гончаровою під час прийому мешканців ТОТ АР Крим у «регіональній громадській приймальні» голови партії «Единая Россия» Дмітрія Мєдвєдєва розглянули півтора десятка звернень з цього питання. Наприкінці березня 2015 року Красникова в ефірі радіо «Россия сегодня» повідомила, що мешканцям ТОТ АР Крим не треба підтверджувати або замінювати на документи російського зразка дипломи про освіту, отримані в українських вишах, оскільки вони «автоматично визнаються дійсними в РФ», однак може знадобитися «нотаріально завірений» переклад дипломів російською мовою.
Також у 2015 році на радіо «Россия сегодня» Красникова повідомила, що практично у всіх вишах держави-окупанта буде виділено квоти на вступ абітурієнтів з ТОТ АР Крим на бюджетній основі; на відміну від 2014 року, їм для цього не довелося б оформлювати направлення на вступ до вишів та участь у конкурсі на території РФ у кримському «міністерстві освіти». За словами Красникової, попри те, що у 2014 року не всі квоти російських вишів були вибрані мешканцями ТОТ АР Крим, у 2015 році кількість бюджетних місць для них зменшувати не планувалося. Незабаром, в червні 2015 року, Красникова заявила, що на ТОТ АР Крим у рамках майбутнього «закону про патріотичне та духовно-моральне виховання у республіці Крим» шкільну та студентську молодь готуватимуть до служби в армії держави-окупанта на базі спеціально створеного центру.
У вересні 2017 року в ефірі підконтрольного окупантам радіо «Спутник в Крыму» Оксана Красникова повідомила, що кількість абітурієнтів з РФ, охочих навчатися в установах середньої професійної освіти на ТОТ АР Крим, становить 10% від загальної кількості: при цьому було вирішено їхні проблеми з житлом та харчуванням.
«Розпорядженням ради міністрів республіки Крим» №1673-р від 24 грудня 2019 року Оксану Красникову було включено до «колегії міністерства освіти, науки і молоді республіки Крим», а «постановою» цього ж «органу» від 5 липня 2021 року за №390 – до «ради з питань кадрового забезпечення республіки Крим», на правах «секретаря».
Після повномасштабного вторгнення до України у 2022 році, у школах держави-агресора було запроваджено ідеологічні так звані «Розмови про важливе» (рос. «Разговоры о важном»), якими з нового навчального року в усіх школах та коледжах РФ і на окупованих територіях України починається кожний робочий тиждень. 12 вересня 2022 року під час «прес-конференції» в сімферопольському «прес-центрі “РИА Новости Крым”» Оксана Красникова заявила, що на ТОТ АР Крим ці «п’ятихвилинки» класним керівникам допомагатимуть вести «запрошені експерти та радники з виховання – відомі політики, історики, громадські діячі, які допомагають у довірчій обстановці обговорювати будь-які теми».
Також «заступниця міністра освіти» анонсувала запровадження у всіх навчальних закладах на ТОТ АР Крим «посади радників з виховання», які мають допомагати класним керівникам «вибудовувати єдиний виховний простір».
Протягом 2022–2023 рр. Оксану Красникову було включено до різноманітних «груп» і «комісій». Так, згідно з «розпорядженням голови республіки Крим» Сєрґєя Аксьонова від 12 жовтня 2022 року №1333-рг «заступниця міністра освіти» увійшла до створеної «міжвідомчої робочої групи з питання залучення необхідної кількості спеціалістів (працівників) на підприємства оборонно-промислового комплексу республіки Крим», відповідно до «розпорядження» від 29 березня 2023 року №434-рг – до створеної «робочої групи з патріотичного виховання дітей і молоді в республіці Крим» (на правах секретаря), за розпорядженням від 10 травня того ж року за №608-рг – до «комісії з розгляду клопотань про присвоєння почесного звання республіки Крим “Населений пункт воїнської звитяги”». «Розпорядженням ради міністрів республіки Крим» від 23 травня 2023 року за №794-р Оксану Красникову було включено до організаційного комітету з підготовки та проведення пропагандистського «ХVI міжнародного фестивалю “Великое русское слово”».
На початку серпня 2023 року Оксана Красникова в рамках «прес-конференції» для підконтрольного окупантам медіа «РИА Новости Крым» повідомила, що у 2024 році в рамках російського проекту «Професіоналітет» на 270 млн рублів з бюджету держави-окупанта буде створено одразу три нові «кластери середньої професійної освіти» – у «Романовському коледжі індустрії гостинності» в Сімферополі, «Керченському морському коледжі», що мав стати «ядром освітнього кластера машинобудування», та «Сімферопольському автотранспортному технікумі», який мав стати «ядром кластера транспорту та дорожнього будівництва». За словами Красникової, проект «Професіоналітет існує для того, «щоб кадрів вистачало, щоб було розуміння, на кого чекає підприємство, а студенти знали, куди вони йдуть і які там умови роботи». Разом з тим вона зазначила, що «державна рада республіки Крим» прийняла «закон» про інвестиційне податкове відрахування – «коли на ту суму, яку було внесено роботодавцем для розвитку матеріально-технічної бази [навчального закладу, на якому відбувається підготовка фахівців та виробнича практика], зменшується ставка податків на прибуток».
Незабаром «постановою ради міністрів республіки Крим» від 23 серпня 2023 року №610 Красникову на правах «секретаря» було включено до «регіональної наглядової ради республіки Крим з управління освітньо-виробничими центрами (кластерами) та освітніми кластерами середньої професійної освіти», створеної відповідно відповідно до російської державної програми «Розвиток освіти», затвердженої постановою уряду РФ від 26 грудня 2017 року №1642, та федерального проекту «Професіоналітет» цієї ж програми з положеннями, затвердженими постановою уряду РФ від 14 січня 2022 року №4.
У жовтні 2023 року Оксану Красникову було включено до «робочої групи з розвитку молодіжного туризму в республіці Крим», створеної з метою реалізації «єдиної програми громадянсько-патріотичного та суспільно корисного молодіжного туризму “Більше, ніж подорож”» (рос. «Больше, чем путешествие»). 31 травня 2024 року під час виступу в «прес-центрі “РИА Новости Крым”» вона повідомила про плани щодо розміщення в Криму близько 9 тисяч дітей з «нових регіонів Росії» (маються на увазі окупованій території півдня України» на «літній відпочинок».
Наталя Журба
Іншою представницею «команди Гончарової» в кримському «міністерстві освіти» стала її «заступниця» Наталя Журба, уродженка Сімферополя, що раніше працювала шкільною вчителькою біології. Її біографічні дані знайти в мережі наразі не надто просто.
За два місяці після того як диктатор Владімір Путін оголосив окуповані АР Крим і Севастополь «регіонами РФ», у травні 2014 року Журба пообіцяла всім школярам ТОТ АР Крим, що з нового навчального року вони перейдуть на навчання за планами та програмами держави-окупанта і більше ніколи не вивчатимуть історію своєї держави – натомість їм викладатимуть історію Росії.
У серпні того ж року Журба під час прес-конференції у Сімферополі похвалилася, що уряд держави-окупанта витратив близько 850 млн рублів (за теперішнім курсом – приблизно 350 млн гривень) на друк нових підручників для школярів окупованого Криму видавництвом «Просвещение», представники якого передали книжки кримським «чиновникам»-колаборантам у центрі окупованого Сімферополя «в урочистій обстановці».
«Настільки все швидко, організовано, такого масштабного завезення [підручників] у Криму ще не було. Ми не мали сумнівів, що до 1 вересня зуміємо забезпечити кожного школяра комплектом підручників. Також велику роботу було проведено з педагогічними працівниками, щоб вони змогли вивчити підручники та методику викладання предметів відповідно до федеральних державних освітніх стандартів РФ», – публічно вихвалялася Журба.
Тоді ж, у серпні 2014 року, «перша заступниця міністра освіти» взяла участь у пропагандистській акції вселі Трудовому Сімферопольського району, де відбулася урочиста церемонія закладення каменя на будівництві «першого російського дитсадка» в окупованому Криму: очікувалося, що заклад на 160 місці відкриється у вересні 2015 року і прийме дітей з дев’яти сіл Трудівської сільради. За словами Журби, будівництво цього дитсадка стало можливим завдяки субсидії з бюджету держави-окупанта на «модернізацію» регіональних систем дошкільної освіти на ТОТ АР Крим. «Сьогодні велике свято для всього Криму. Практично з цього дня розпочинаються ремонтні роботи та реконструкція 41 дошкільного навчального закладу по всій республіці Крим, завдяки тому, що уряд РФ надав величезну суму, якої Крим ще ніколи не бачив: 577 мільйонів рублів [наразі близько 238 млн гривень]тільки на дошкільну освіту», – публічно похвалилася колаборантка.
17 листопада 2014 року кримське «міністерство освіти» спільно з Сімферопольською і Кримською єпархією УПЦ МП провело «республіканську науково-практичну конференцію» під назвою «Князь Володимир. Цивілізаційний вибір розвитку Русі» напередодні тисячоліття від ймовірного дня смерті святого рівноапостольного київського князя Володимира. Цільовою аудиторією заходу стали керівники «органів управління освіти», методисти методичних кабінетів / центрів дошкільної освіти, завідувачі та методисти дошкільних освітніх організацій, директори та заступники директорів з виховної роботи освітніх організацій і вчителі предметів «Основи православної культури Криму» та «Основи релігійних культур і світської етики». Виступаючи з вітальною промовою, Наталя Журба заявила учасникам «конференції», що має спільне з ними завдання – «допомогти підростаючому поколінню вирости чистішим і добрішим, любити свій народ, свою вітчизну і бути відданими їм». Разом з тим колаборантка висловила переконання, що подібні заходи допоможуть «напрацювати спільну лінію взаємодії інституцій громадянського суспільства», і що поставлені «головою республіки Крим» Сєрґєєм Аксьоновим відповідні завдання «буде виконано та донесено до юних кримчан».
У середині червня 2015 року стало відомо, що «комітет» кримської «державної ради» з питань освіти, науки, молодіжної політики та спорту відхилив поправку тогочасного «віце-спікера» Ремзі Ільясова до «проекту закону про освіту», відповідно до якої пропонувалося зробити обов’язковими для вивчення в освітніх закладах ТОТ АР Крим українську та кримськотатарську мови, які до російської окупації мали офіційний статус в АР Крим і які окупанти, так само нарівні з російською, оголосили «державними мовами республіки». Посилаючись на дані невідомого опитування, буцімто проведеного у кримських школах, «перша заступниця міністра освіти» Наталя Журба заявила, що нібито 74% опитаних батьків школярів виступають за те, щоб ці предмети були необов’язковими; при цьому буцімто 16% опитаних висловили переконання, що кримськотатарська та/або українська мови мають бути обов’язковими для вивчення, і 8% – що в школах ТОТ АР Крим необхідно зробити обов’язковим вивчення всіх «державних» мов. «За рахунок перестановок у навчальній програмі можна виділити одну-дві години на тиждень, але це не дасть необхідного часу для повноцінного вивчення мов», – підсумувала Журба.
Пізніше вона повідомила, що в поточному плані, наданому російським міністерством освіти для ТОТ АР Крим, є лише 1-2 години, які можна розподілити на вивчення кримськотатарської або української мови, і додала, що впровадження обов’язкового вивчення в освітніх установах ТОТ АР Крим однієї чи двох «державних» мов, крім російської, можливе лише за рахунок розподілу годин на вивчення останньої – однак це «неприпустимо», оскільки учням, мовляв, бракувало наданих годин на вивчення російської для успішної підготовки до складання російського єдиного державного іспиту.
Наприкінці червня 2016 року в Сімферополі було підбито підсумки II «регіонального етапу» XI російського конкурсу «За моральний подвиг вчителя». Засідання «конкурсної комісії», що відбулося в управлінні Кримської єпархії УПЦ МП, очолили її голова, тогочасний митрополит Сімферопольський і Кримський від УПЦ МП Лазар (Ростислав Швець) та «перший заступник міністра освіти» Наталя Журба. Остання подякувала Лазареві за багаторічну тісну співпрацю з освітніми установами Криму. «Духовно-моральне та патріотичне виховання громадян Криму є одним з пріоритетних напрямків державної політики республіки Крим у галузі освіти. Цей напрямок реалізується в республіці у тісній співпраці органів державної влади з Сімферопольською і Кримською єпархією [УПЦ МП]», – висловилася колаборантка.
Наприкінці липня 2016 року засновник громадської ініціативи «Український культурний центр в Криму» Леонід Кузьмін оприлюднив відповідь «першої заступниці міністра освіти республіки Крим» Наталі Журби на його запит щодо статистичних даних про учнів шкіл ТОТ АР Крим, що здобували освіту українською мовою. За даними кримської «чиновниці», у 2015–2016 навчальному році таких школярів налічувалося 894, тобто 0,5% від загальної кількості. При цьому у відповіді було наведено дані про те, що українську мову як предмет вивчали 9316 учнів, факультативно – 13661. За припущеннями Кузьміна, виходячи з цих даних, на ТОТ АР Крим могло б бути від 455 до 2732 факультативних класів і від 210 до 621 шкільного класу з вивченням української мови.
Втім, заявник висловив недовіру до цих даних – тим паче, з огляду на відсутність української мови в окупаційних навчальних програмах для ТОТ АР Крим. За словами Кузьміна, у більшості кримських шкіл з 2015 року українська мова була відсутня як предмет, навіть факультативно, а там, де вона була присутня, питання відвідуваності і кількості учнів було дуже гострим. В українській гімназії Ялти, яка на той час єдиною на весь Крим мала українську мову навчання, понад половину класів було переведено на російську. «Я знаю випадок, коли у 2015 році в одній зі шкіл [Криму] батьки дітей подавали заяви до першого класу на навчання українською мовою. То директор школи викликав потім батьків по одному і пояснював, що клас відкрити не може, бо є лише три заяви, тоді як, за законом [держави-окупанта], має бути десять. Потім був такий самий випадок в одній зі шкіл Сімферопольського району, де директор діяв так само. Але оскільки це була сільська школа і батьки контактують між собою, вони об’єдналися і в один прекрасний момент прийшли до директора всі разом: ви кажете, нас троє, а ось вам десять людей – відкривайте клас», – розповідав активіст .
14 жовтня 2019 року «перша заступниця міністра освіти республіки Крим» Наталя Журба привітала учасників пропагандистського «третього з’їзду українських співвітчизників, що мешкають за кордоном», та тематичного «круглого столу» під назвою «Розвиток зв’язків українців Криму зі співвітчизниками за кордоном», що відбулися в окупованому Сімферополі.
24 грудня 2019 року, вже після призначення Валентини Лаврик новим кримським «міністром освіти і науки», Наталя Журба згідно з «розпорядженням ради міністрів республіки Крим» за №1673-р була включена до складу «колегії міністерства» в якості «заступника голови».
Дата звільнення Журби з «посади» невідома, однак є дані про те, що на початку грудня 2023 року окупанти нагородили її до 55-річчя «почесним званням заслуженого працівника освіти республіки Крим» за «значний особистий внесок у розвиток дошкільної освіти в республіці Крим, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм». На той час вона була керівником дитсадка «Мечта» («Мрія») т. зв. «ліцею кримської весни» в Сімферопольському районі і, за сумісництвом, «заступником директора» цього ліцею – своєї колишньої керівниці в кримському «міністерстві освіти» Наталі Гончарової.
Ірина Наркунас
Практично нічим не проявила себе і не запам’яталася Ірина Наркунас, яку на «посаду заступника міністра освіти республіки Крим» своїм «указом» за №474-У від 19 листопада 2014 року назначив «голова республіки» Сєрґєй Аксьонов. Відтоді вона займалася питаннями суто «адміністративного» характеру.
Наприкінці квітня 2017 року під час зустрічі зі Свєтланою Трусєнєвою, що на той час виконувала обов’язки міністра освіти Калінінґрадської області РФ, Наркунас відзвітувала, що діти з ТОТ АР Крим «зараз дуже активні, постійно беруть участь у різних всеросійських олімпіадах та конкурсах», і для них це буцімто «чудовий шанс подивитися країну [РФ] і заявити про себе».
Згідно з «постановою ради міністрів республіки Крим» від 6 травня 2019 року №253, Ірина Наркунас увійшла до створеної «регіональної конкурсної комісії з відбору кращих практик та ініціатив соціально-економічного розвитку республіки Крим». Невдовзі, 8 серпня, «постановою» того ж «органу» за №435 її було включено до «міжвідомчої координаційної ради з розвитку державно-приватного партнерства на території республіки Крим».
24 грудня 2019 року «розпорядженням» кримської «ради міністрів» №1673-р Ірину Наркунас було включено до «колегії міністерства освіти» (), а 20 лютого 2020 року «постановою» № 59-рп за поданням нового «міністра освіти» Валентини Лаврик звільнено з «посади» «за згодою сторін».
Світлана Львова
На відміну від попередніх згаданих «чиновників», уродженка Бахчисарайського району Світлана Львова стала в кримському «міністерстві освіти» представницею команди його нової очільниці Валентини Лаврик: свої «призначення» вони отримали в один період – у грудні 2019 року. За три десятиліття до того Львова здобула фах викладача математики в Сімферопольському державному університеті, після чого майже рік була вихователькою в дитсадку, а з 1990 року майже півтора десятиліття пропрацювала вчителькою математики в школі села Красний Мак (Буюк-Каральоз) Бахчисарайського району. У 2005 році Львову було обрано головою ради цього села; згодом, у 2009 році, вона, як і згаданий вище Айдер Аблятіпов, здобула кваліфікацію магістра державного управління в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президенті України. У 2009 році Львова була нагороджена грамотою міністерства освіти і науки АР Крим, за рік – подякою голови Верховної Ради АР Крим, а у 2012 році – почесним званням заслуженого працівника місцевого самоврядування.
На посаді голови сільради Красного Маку Львова залишилася й після російської окупації Криму, до осені 2014 року. Наприкінці того ж року її було призначено «начальником відділу освіти адміністрації Бахчисарайського району»; в липні 2016 року вона очолила «управління освіти, молоді та спорту» цієї «адміністрації», а в лютому 2018 року – саму «адміністрацію». Того ж року її було нагороджено «грамотою президії державної ради республіки Крим».
Медійна активність Світлани Львової розпочалася після повномасштабного вторгнення РФ до України у 2022 році. Серед іншого, у вереснівмісті Саки вона взяла участь у відкритті на будівлі міської ЗОШ №1 меморіальних дощок на честь випускників закладу Євґєнія Пєтєлько та Дєніса Варавіна, що загинули на війні проти України: разом з іншими «почесними гостями мітингу» Львова висловлювалася про «безкінечну вдячність героям, що захистили мирне небо та людські життя ціною власних життів» та про «обов’язок довіку вшановувати їхню пам’ять».
Протягом 2022–2023 рр. Світлана Львова була включена до складу різноманітних окупаційних «рад» і «комісій» у Криму – «санітарно-протиепідемічної комісії при раді міністрів республіки Крим», складу відповідальних за цифрову трансформацію в певних галузях з метою забезпечення переведення масових соціально значних «державних» та «муніципальних» послуг в електронний формат, «колегії міністерства освіти» , «регіонального штабу з газифікації республіки Крим» , «галузевої комісії з регулювання соціально-трудових відносин у галузі освіти республіки Крим» (з «повноваженнями співголови»), «робочої групи зі взаємодії з кредитними організаціями та інституціями розвитку в частині реалізації проектів державно-приватного партнерства, в тому числі концесій, на території республіки Крим».
У 2022–2023 рр. у деяких школах держави-окупанта вчителям стали забороняти спілкування з батьками учнів через «екстремістські» месенджери Telegram та WhatsApp і примушувати їх переходити для цього на вітчизняні платформи – зокрема, «Сферум» з використанням месенджера соцмережі «Вконтакте», призначену для шкільного спілкування, та федеральну державну інформаційну систему «Моя школа». В російському міністерстві просвіти від цієї ініціативи відхрестилися, переклавши її виключно на шкільні адміністрації. Коментуючи ці події наприкінці 2023 року на підконтрольному радіо «Спутник в Крыму», Світлана Львова повідомила, що в школах ТОТ АР Крим буцімто відсутні жорсткі заборони на спілкування з батьками учнів через іноземні месенджери, однак є рекомендації користуватися системою «Моя школа», в якій зареєстровані всі заклади середньої освіти окупованого регіону.
В серпні 2024 року Львова анонсувала викладання в школах ТОТ АР Крим з нового навчального року історії за новими закупленими російськими підручниками, які відповідають федеральному державному освітньому стандарту. Тоді ж вона повідомила, що на південному узбережжі Криму за ухвалою російського диктатора Владіміра Путіна мають побудувати «флагманську школу», в якій до навчального процесу буде впроваджено «передові технології та прогресивні методики».
«Новобранці»
Позбуваючись старих кадрів, кримське «міністерство освіти» дбає і про залучення нових. У листопаді 2024 року очільниця «відомства» Валентина Лаврик отримала двох нових «заступників» – Галину Перепелицю та Іллю Донченка.
Уродженка Алушти, Галина Перепелиця в 1996 році здобула в Сімферопольському державному університеті фах викладача математики, за яким працювала в ЗОШ сіл Лучисте (Демерджі / Фуна) та Ізобильне (Корбек) та ЗОШ №1 рідного міста: в останньому закладі вона була заступницею директора з навчально-виховної роботи, після чого перейшла на аналогічну посаду до ЗОШ №3. Влітку 2004 року Перепелиця повернулася до ЗОШ №1, що з часом стала фізико-математичним ліцеєм, на посаду директора, на якій залишилася після російської окупації Криму.
Наприкінці 2014 року Перепелицю було призначено «заступником голови адміністрації Алушти»; в лютому 2021 року до її «обов’язків» додалися ще й «повноваження начальника управління освіти та молоді», яких вона позбулася у вересні 2022 року.
Не здобувши жодних нагород за доокупаційний період, Галина Перепелиця рясно отримує їх від окупантів: у 2015 році – «подяка голови республіки», у 2018-му – «подяка міністра внутрішньої політики, інформації та зв’язку» та «грамота президії державної ради», у 2019-му – «почесна грамота міністерства внутрішньої політики, інформації та зв’язку», у 2021-му – «почесна грамота ради міністрів», «подяка міністра освіти» та «почесне звання заслуженого працівника освіти республіки Крим», у 2023-му – «подяка голови державної ради» та годинник від «голови республіки», у 2024-му – чергова «подяка голови республіки». За що така честь – ще належить з’ясувати.
Якщо Галина Перепелиця, здавалося б, за життя не виїздила з Криму, то її новий колега до російської окупації півострова встиг відзначитися навіть у центральних органах влади України.
Уродженець Євпаторії Ілля Донченко здобув у Харкові дві вищі освіти: у 2006 році – фах економіста-міжнародника в Харківському державному університеті харчування та торгівлі, у 2011-му – фах юриста в Харківському національному університеті внутрішніх справ. З листопада 2006 року Донченко працював у Головному управлінні Пенсійного фонду України головним спеціалістом управління виконання бюджету, бухгалтерського звіту та звітності. У 2009–2013 рр. Донченко був помічником-консультантом народного депутата України від нині забороненої Комуністичної партії України (КПУ) Володимира Даниленка, а наприкінці 2013 року опинився на батьківщині свого «шефа» – в Сумській області, де до середини 2014 року був секретарем Шосткинського райкому КПУ. Ймовірно, того ж року Донченко виїхав до окупованого Криму, де в першій половині 2015 року працював «юрисконсультом Роздольненського територіального медичного об’єднання», а у 2015–2019 рр. був «генеральним директором АТ “Прибой”». У 2017 році Донченко вирішив здобути ще й третю вищу освіту – цього разу в «Кримському інженерно-педагогічному університеті», за фахом «Педагогічна освіта». Ймовірно, того ж року Донченко перейнявся ностальгією за своїм комуністичним минулим і очолив відділ по роботі з молоддю в «кримському республіканському відділенні» Комуністичної партії РФ, де пробув два роки. Після цього у вересні 2019 року Донченко став «депутатом державної ради республіки Крим», де в листопаді його зробили «заступником голови комітету з питань туризму, курортів та спорту». При цьому практично протягом всієї своєї «кримської одіссеї», від початку 2015 року до вересня 2024 року Донченко за сумісництвом примудрявся працювати педагогом додаткової освіти в Роздольненській школі-ліцеї №1 на північному заході Криму. Що й казати – напрочуд багатогранна людина.
Зрештою, які тільки «самородки» не трапляються в окупаційних органах влади Криму. Втім, цінують їх не лише за таланти, описані нами в цій розвідці. І цілком можливо, що коли-небудь їм доведеться повідомити українському правосуддю – чим і за що вони були обдаровані.
Віталій СОЛОНЧАК, оглядач для “Голос Криму”
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Запис Провідники злочинної політики окупаційного режиму в освіті на ТОТ АР Крим: «заступники міністра освіти» спершу з'явиться на Голос Криму.
