«Працює кримською татаркою», – так Ельміра Катакі, майстриня кримськотатарської вишивки та етнічних костюмів, говорить про свою діяльність, яку вона веде в місті Калгарі, в Канаді. Ельміра ніколи не планувала займатися шиттям і залишати Крим, але з анексією півострова Росією їй довелося кілька разів починати життя спочатку.
Ельміра Катакі живе в Канаді вже понад два роки. Вона займається тим, що шиє традиційні кримськотатарські костюми та аксесуари. Замовлення до неї надходять з різних куточків світу. В Канаді живе активна українська діаспора, яка регулярно влаштовує фестивалі. Ельміра тепер теж бере в них участь як представниця свого народу і популяризує кримськотатарську культуру. На одному з останніх фестивалів, на якому вона була, Ельміра переконалася, що над цим саме і потрібно «працювати».
«Моя дочка танцює. І вона ходила там між виступами в костюмі [етнічному]. І нас дуже багато разів запитували: «Хто ви? Чому ви на українському фестивалі? Чому такий костюм?». Вони не знають про кримських татар взагалі нічого. Вони не знають, що це корінний народ України, Криму. Тому ми створили банер, на якому була мапа України, на якій позначений Крим, щоб тикати їм: «Ось тут ми». Вони хоча б цікавилися, читали», – розповідає Ельміра.
До Канади Катакі рік прожила в Туреччині, до цього – близько 10 років у місті Бровари Київської області. Весь цей період вона також займалася популяризацією культури свого народу. Хоча раніше її мрією була зовсім не вишивка.
«Не могли змиритися з тим, що прийшла Росія»
Ельміра – юристка за фахом. Вона закінчила магістратуру з підготовки суддів у Харківській академії. Жінка працювала юристкою у Криму і прагнула стати суддею. «Це давало важелі для справедливого ставлення до кримських татар», – пояснює Ельміра.
Але у 2014 році Росія анексувала Крим і про свої плани Ельмірі довелося забути. Її сім'я вирішила залишити Кримський півострів.
«Ні я, ні чоловік не змогли змиритися з тим, що до Криму прийшла Росія. Ми просто фізично не змогли це пережити. У нас троє дітей, і ми не хотіли, щоб вони жили в цьому бруді», – пояснює Ельміра.
Сім'я Катакі почала нове життя в Броварах. Ельміра згадує, що практично все життя була далека від творчості. І традиційну кримськотатарську вишивку побачила тільки в 2011 чи 2012 році. Так вийшло, що ні у неї, ні у її рідних чи знайомих не збереглося нічого з подібних традиційних речей.
«У нашій місцевості навіть не було якихось курсів [з вишивки]. І після депортації у моїх родичів, може, десь там у засіках і лежать подібні речі, але я цього не бачила і не знала про існування таких речей. Я виходила заміж і була у фесі (традиційний кримськотатарський жіночий головний убір – КР). І на ньому були просто монетки. Це був найошатніший фес, який я знайшла», – згадує Ельміра.
«І якось по АТР (український телеканал, що мовить кримськотатарською мовою – КР) я побачила передачу про Гульнару Негляденко – це наша відома вишивальниця. І я побачила ці чудові роботи і просто закохалася, хотіла навчитися. Але робота, діти, один декрет, інший, і у мене не було часу», – розповідає Катакі.
Коли ж Ельміра опинилася в Броварах, у неї з'явився час. У 2015 році Ельміра пройшла курси з вишивки в Криму.
«Венера Курмаєва (відома в Криму вишивальниця, експертка кримськотатарського орнаменту – КР) – наша вчителька, пішла на поступки і зробила мені стислий курс. У них п'ятимісячний, але мені зробили тримісячний. І я три місяці влітку їздила вчитися. І так почала цим займатися. Я «захворіла цим», – згадує Ельміра.
Майстриня кримськотатарської вишивки та етнічних костюмів
Ельміра почала з пошиття костюмів для виступів своєї дочки Ельвіє – дівчинка танцює кримськотатарські танці. Пізніше жінка познайомилася з етнографкою Ульвіє Аблаєвою, завдяки якій глибше вивчила історію кримськотатарського костюма.
«Від самого початку це було не заради грошей. Я хотіла робити, тому що всього цього немає. Тобто артефактів, на які можна було подивитися в Україні, а тим більше за її межами, немає. І при цьому ще й коректних – немає. Тому я це робила, щоб це було, просто існувало в природі. Національні костюми – це завжди красиво. Будь-якого народу, тому що це відображення багатовікової культури. Це культурний концентрат», – пояснює Ельміра.
Дочь Эльмиры Катаки танцует крымскотатарский танец
No media source currently available
0:00 0:02:38 0:00
Зараз Ельміра створює будь-які традиційні кримськотатарські костюми та аксесуари. Це можуть бути весільне вбрання, феси чи кісети з вишивкою.
Вона вивчає і нові напрямки у творчості. Наприклад, опанувала техніку «басма» (вибивання) – нанесення візерунків на тканину за допомогою спеціальних штампів (басм), які зазвичай виготовляються з металу.
А ще Ельміра шиє сумки з українською символікою. «Люблю унікальні речі й ті, що допомагають мені залишатися з Україною навіть за тисячі кілометрів», – каже майстриня.
Вона шиє кримськотатарські прапори і дуже пишається своєю технікою. Адже Ельміра шиє їх за каноном – золота тамга на блакитному полотнищі. Саме таке поєднання кольорів затвердив Курултай кримськотатарського народу. Не жовта тамга – як можна зустріти найчастіше. Ельміра ретельно підбирає тканину для прапорів, щоб вони «не розсипалися через місяць-два». Замовлення на них надходять з Туреччини та України.
Один із таких прапорів її дочка Ельвіє взяла з собою в міжнародний табір у Франції. У ньому діти знайомили один одного зі своїми культурами, і дівчинка танцювала кримськотатарські танці. Інші діти залишили на прапорі безліч послань. Цей кримськотатарський прапор зберігається у них вдома в Калгарі.
«Поїду до Криму вмирати»
Із Броварів Ельміра разом із родиною виїхала через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. «Це 200 кілометрів від кордону, на хвилиночку. У мене троє дітей. Після Бучі мені якось не хотілося там залишатися, це було досить небезпечно. Хоча мені було дуже важко виїжджати. Чесно, виїжджати з Криму для мене було не так стресово, як із Броварів. У мене була істерика. Що, ось, знову. Це було дуже болісно», – розповідає Катакі.
Нове життя в Канаді Ельміра починала, рятуючись від «русского міра», – вже вдруге.
У найближчому майбутньому вона не бачить можливості повернутися до Криму. «Тільки після повернення Криму в Україну. Якщо це буде, я не знаю, через 30 років, і Крим досі не повернеться [до складу України], може, поїду туди помирати. А зараз – це небезпечно», – каже Ельміра Катакі.
«Поклик крові». Як кримська татарка робить національний одяг модним
Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
