Незабаром після початку повномасштабної російської агресії проти України наприкінці зими 2022 року, пов’язані з Кримом громадські діячі відзначили, що рівень штучно роздмухуваної на окупованому півострові українофобії зріс до небаченого рівня з березня – втім, російська пропаганда й до того не відрізнялася бодай якоюсь повагою до України та українців. Відтоді на ТОТ АР Крим і міста Севастополя почастішали затримання людей за реальні прояви проукраїнської позиції або ж за підозрами в них чи взагалі за фальсифікованими обвинуваченнями. Нерідко приводом для репресій може стати виконання, прослуховування чи навіть просто наявність на особистих пристроях українських пісень – які окупаційний режим оголошує «нацистськими гімнами».
Одним з актуальних випадків стало затримання в Сімферополі заступника головного лікаря клінічної лікарні Андрія Перелигіна співробітниками окупаційного «центру з протидії екстремізму міністерства внутрішніх справ республіки Крим». Чоловікові інкримінували те, що він нібито «неодноразово висловлювався в антиросійському ключі, публічно підтримував діяльність забороненої в Росії організації, очікував на прихід ЗСУ, повідомляв персоналу лікарні про наближення визволення Криму, називав усіх прибічників «русского міра» окупантами, встановив на телефон рингтоном гімн забороненої нацистської організації (якої конкретно – не повідомляється), а на заставки – зображення націоналістичного змісту». Окупаційний «суд» заарештував Перелигіна на 15 діб і оштрафував на 50 тисяч рублів (близько 25 тисяч гривень). Згаданою піснею з телефону затриманого виявилася пісня Українських ічових стрільців «Ой у лузі червона калина» – яку російські окупанти з незрозумілих причин оголосили «гімном батальйону «Азов». Попри те, що пісня не є офіційно забороненою в РФ та на окупованих нею територіях, російська влада блокує доступ до неї як до «націоналістичної», а поліціянти при затриманні тих, хто її прослуховує, пишуть у «протоколах», що це «гімн українських націоналістичних організацій, діяльність яких у Росії заборонена».
Сімферопольського лікаря Андрія Перелигіна окупаційний «суд» оголосив винним за статтями про «дискредитацію ЗС РФ» та «пропаганду або публічне демонстрування нацистської атрибутики або символіки». Втім, він став не єдиним, хто під час повномасштабної війни постраждав через пісню «Ой у лузі червона калина». Так, наприкінці літа 2022 року в Севастополі «правоохоронці» вирахували чоловіка, який співав цю пісню у своїй машині: його затримали жорстко, вклавши обличчям на асфальт, а щоб підняти чоловіка з землі, один із силовиків тягнув його за волосся. Затриманого обвинуватили у «дискредитації ЗС РФ». Ймовірно, йдеться про Олександра Унгарова, оштрафованого також за статус «Русский военный корабль иди на…» в Instagram; проблем зазнала також його партнерка Людмила Мацкевич.
На початку жовтня 2022 року за тією ж статтею про «дискредитацію» на 40 тисяч рублів (близько 20 тисяч гривень) окупанти оштрафували мешканку Криму Ольгу Валєєву, а її подруга отримала 10 діб арешту: жінок, які виклали в Instagram відео з виконанням пісні «Червона калина», обвинуватили також у «пропаганді символіки екстремістських організацій», змусивши публічно перепросити.
Загалом у 2022–2023 рр., за підрахунками російського опозиційного видання «Вёрстка», мінімум два десятки мешканців окупованого Криму було «засуджено» або репресованою за прослуховування піснь, виконання чи трансляцію пісень українською мовою, а також за танці під них: до відповідальності людей притягували за статтею про «дискредитацію російської армії». Суми штрафів становили 30–50 тисяч рублів (від 15 до 25 тис. гривень); четверо осіб було заарештовано на 10–15 діб. Зокрема, за «Червону калину» було оштрафовано принаймні 9 осіб: двох – за те, що голосно слухали її у машинах, ще двох – за виконання.
Також «Вёрстка» згадує трьох осіб, оштрафованих за «Червону калину», увімкнену під час весільного бенкету. Йдеться про ситуацію в бахчисарайському ресторані «Арпат» 10 вересня 2022 року, коли під час святкування Ахтем Гемеджі увімкнув цю пісню: його заарештували на 10 діб і змусили записати відео з вибаченнями та закликами до миру і згоди. Матір нареченого Ельвіру Абдулаєву, що організувала весілля, було покарано штрафом у 30 тисяч рублів та арештом на 5 діб. Також під обвинувачення у «публічних діях з дискредитації російської армії» та «пропаганді ідеології організації, діяльність якої заборонено в РФ» підпали танцівниця Лілія Абдулаєва, заарештована на 10 діб, та дружина власника ресторану Ліля Сайфулаєва, оштрафована на 50 тисяч рублів: чоловіка останньої відправили під арешт на 15 діб. «Експертом» у «справі» виступив вчитель історії однієї зі шкіл Сімферопольського району Дмітрій Борісов, який неодноразово публічно демонстрував антиукраїнську позицію. Зокрема, він заявив, що слова з пісні «Червона калина» є… «гаслом забороненої в Росії Організації українських націоналістів». При цьому «історика» не хвилювала розбіжність у майже півтора десятки років між написанням пісні (1914) та заснуванням ОУН (1929).
Напередодні репресій проти учасників святкування в «Арпаті» окупаційний «голова республіки Крим» Сєрґєй Аксьонов погрожував виконавцям «націоналістичних пісень та проукраїнських гасел» «притягненням до кримінальної відповідальності, звільненням з посад та припиненням ведення бізнесу». Після цього бахчисарайський ресторан було відключено від електрики та зачинено на «перевірку». Прикметно, що до переслідування своїх співвітчизників долучився тогочасний «голова адміністрації Бахчисарая» Арсен Аблаєв, який публічно оголосив «недоречним» весілля з українськими піснями під час проведення Росією «спеціальної воєнної операції» проти України і заявив, що всі мешканці окупованого Криму повинні підтримувати державу-окупанта й надавати максимальну підтримку її військовим, яких Аблаєв назвав «нашими». Відзначилася й очільниця так званої «української громади Криму» Анастасія Ґрідчіна, що закликала заборонити пісні, які «безліч років є так званими гімнами низки екстремістських організацій, заборонених у РФ».
«Я переконана, що ці пісні є образливими для всіх українців. Їхня заплямована фашизмом репутація принижує український народ. Вони мусять бути під забороною, а їхнє виконання необхідно, як відзначив голова республіки Крим Сєрґєй Аксьонов, серйозно карати правоохоронним органам згідно з кримінальним правом як заклик до екстремізму та тероризму», – висловилася колаборантка.
Наприкінці жовтня 2022 року окупаційні силовики вдерлися до помешкання колишнього викладача Білогірського технікуму Андрія Білозерова в Сімферополі: на чоловіка, що був у самій спідній білизні, вдягли кайданки і сильно побили, після чого заарештували на два тижні за публікацію пісні «Червона калина» на сторінці у російській соцмережі «Вконтакте» за статтею про «використання нацистської символіки».
Перед тим, у вересні, Білозеров був заарештований на 13 діб і звільнений з роботи через записаний ролик, на якому він переглядав відео з саундтреком – українською піснею про безпілотник Bayraktar. 21 грудня 2022 року «Центральний районний суд Сімферополя» відправив чоловіка під домашній арешт на два місяці за обвинуваченнями у «повторній дискредитації ЗС РФ» через те, що він опублікував на своїй сторінці наступний текст: «Невинних дітей і жінок України на Донбасі 8 років бомбили ЗС РФ, повертаючи гармати з передової в бік Донецька, а минулі півроку знов-таки ЗС РФ бомбить українські міста і вбиває українських мешканців». Після цього Білозеров був фактично позбавлений засобів до існування. В березні 2023 року чоловіка було обвинувачено у «повторній дискредитації російської армії» та оштрафовано на 100 тисяч рублів (близько 50 тис. гривень) із забороною дописування у соцмережі протягом двох років.
Наприкінці 2022 року «суд» у Криму оштрафував на 45 тисяч рублів (більше 22 тис. гривень) мешканця села Золоте Поле Феодосійського району 26-річного Валентина Комісаренка за публічне прослуховування пісні «Червона калина» та вигукування гасел «забороненої екстремістської організації», які «дискредитують ЗС Росії». При цьому зазначену пісню в підконтрольних окупантам медіа пісню було названо «гімном Української повстанської армії» – тоді як УПА використовувала затверджений ОУН у в якості гімну в 1932 році «Марш українських націоналістів» («Зродились ми великої години»).
У березні 2023 року «Бахчисарайський районний суд» оштрафував 20-річну мешканку села Фурманівки Евеліну Меметову за опубліковане відео з виконанням гімну України на 50 тисяч рублів, обвинувативши її у «публічних діях, спрямованих на дискредитацію використання ЗС РФ з метою захисту інтересів РФ та її громадян, підтримки міжнародного миру та безпеки». Наприкінці того ж року стало відомо, що учні однієї зі шкіл Білогірського району АР Крим донесли на свою вчительку хімії Лінару Расулову, знявши на відео, як вона під час поїздки у шкільному автобусі намагалася співати гімн України та «Червону калину»; при цьому школярі «перебивали» її гімном РФ. На додачу колаборанти обвинувачували жінку в тому, що вона на своїх уроках «вмикала дітям нацистські пісні, гімн України, у соціальних мережах писала «Крим – це Україна», чекала на ЗСУ, ображала армію, країну та президента». Згодом Расулову змусили вибачатися на камеру, а після цього звільнили з роботи.
Ще наприкінці березня 2022 року оглядач порталу «Крим.Реалії» відзначив, що Україна «стала модною» в молоді окупованого Криму: так, у парку Гагаріна в Сімферополі у виконанні вуличних музикантів можна було почути пісні «Океану Ельзи» та інших популярних українських гуртів, які слухали великі зібрання молодих людей. Крім того, кореспондент відзначив, що в кафе міста часом можна було почути, як молодь вправляється в розмовах українською.
Ясна річ, ці та інші прояви прихильності до української культури не до душі російським окупантам – і вони йдуть на будь-які засоби для їхнього викорінення, в тому числі проникнення у приватну власність та застосування брутальної сили. Так, у травні 2024 року в Євпаторії окупаційні силовики через вікно увірвалися до оселі Олени та Олександра Авдєєвих і побили їх за те, що вони слухали українську музику. Ймовірно, на подружжя донесли сусіди, які скаржилися, що Авдєєви «тероризують» їх «нацистськими гаслами» – на кшталт «Слава Україні! Героям слава!» Це вітання 18 січня 2024 року Міністерство юстиції РФ оголосило «символікою ОУН»: останню було внесено до «переліку нацистських організацій».
Незабаром, 23 січня, стало відомо про силове затримання мешканця Ялти, колишнього підприємця Олександра Савицького, якого було обвинувачено у «пропаганді нацистської символіки» та заарештовано на 10 діб. За твердженнями колаборантів, Савицький у соцмережах «активно дискредитував армію Росії, ображав президента країни та заперечував її територіальну цілісність, чекав на прихід ЗСУ, публікував нацистські гасла». Після російської окупації Криму чоловік публікував безліч постів та зображень з критикою та сатирою щодо держави-окупанта і її правлячого режиму. Після повномасштабного вторгнення РФ до України ялтинець, що працював охоронцем у лікарні, підтримав український народ, однак висловив на своїй сторінці тривожне припущення: «Слава Україні! Героям слава! Дуже хотів би написати більше, але розумію, що вночі можуть постукати у двері. Втім, я на цю “послугу” давно заслужив, як будь-який антифашист, що перебуває на контрольованій Росією території».
Неприємностей на ТОТ АР Крим можна дочекатися через використання української символіки. Так, у березні 2023 року «поліція» затримала студентку «медичної академії Кримського федерального університету» Анастасію Байрамову за відео, на яке вона знялася у вишиванці та з синьо-жовтим манікюром: «Київський районний суд Сімферополя» оштрафував дівчину на 50 тисяч рублів за «дискредитацію російської армії». В той же час до ізолятора тимчасово тримання на 13 діб було відправлено сімферопольця Володимира Суботіна, який тримав у салоні свого автомобіля прапор України; до того чоловіка змусили на камеру зафарбувати зображення прапорів України, ЄС та США у його гаражі. У квітні того ж року стало відомо про затримання студента Кирила Коломійця, що прибув до окупованого Севастополя зі зруйнованого Маріуполя, через український прапорець у його квартирі. Окупанти змусили хлопця з вибаченнями сказати на камеру наступне: «Під впливом західної пропаганди, яка отруювала мій мозок протягом 19 років, я розмістив українську символіку у вигляді прапора у себе в кімнаті на стіні. Тим самим здійснив плювок в обличчя всім людям, які мене підтримували. Я хочу отримати громадянство РФ і бути корисним суспільству». В серпні 2023 року «Чорноморський районний суд» за статтею про «дискредитацію ЗС РФ» оштрафував на 40 тисяч рублів мешканця Сімферопольського району за публічну демонстрацію свого татуювання з зображенням Криму з гербом України, а в Керчі на тиждень під арешт було відправлено 61-річного місцевого мешканця, який розмістив зображення тризуба та дівчини з прапором України і підписом «Слава Україні» у соцмережі «Одноклассники»: за рішенням «суду», ці зображення буцімто є «атрибутикою ОУН, члени якої активно співпрацювали з нацистською Німеччиною».
В лютому цього року 58-річну вчительку музики з Джанкойського району Людмилу Шкоденко репресували за розміщення зображення герба України у соцмережі «ВКонтакте». Після складання «адміністративних протоколів» за «пропаганду нацистської символіки» і «дискредитацію армії РФ» та запису «каяття» на відео, жінку звільнили зі школи, де вона працювала. Серед іншого, їй поставили в провину те, що вона на уроках співала пісні українською мовою.
У березні російські силовики затримали севастопольця Миколу Негруцу, який вивісив на балконі прапор України; про покарання для нього не уточнюється. Після початку повномасштабного вторгнення РФ до України Негруцу за «дискредитацію ЗС РФ» було звільнено з викладацької посади в одному з «вишів» Севастополя; при цьому окупанти заявляли, що раніше чоловіка притягували до відповідальності за дрібне хуліганство, наклавши штраф. Йдеться про те, що Негруца розбив скло автомобіля, який використовував місцевий підрозділ окупаційної Росгвардії.
Нерідко мешканці Криму демонструють спротив окупантам доволі оригінальним чином. Так, наприкінці 2023 року «Алуштинський міський суд» відправив під арешт на 12 діб чоловіка, чиє ім’я не називалося, за те, що він використовував гасло «Слава Україні» в якості особистого підпису. Покарання він дістав, зокрема, за «псування паспорта символікою екстремістської організації». Чоловіка змусили заявити, що його дії є «образою РФ та особистою ганьбою».
Справжнім подвигом можна назвати постійне проживання на території Криму без російських документів, що також є певною формою спротиву окупаційному режиму. На окрему увагу в цьому плані заслуговує історія 44-річного науковця, кандидата біологічних наук Гурія Корнільєва – уродженця Москви, який також має освіту за напрямком української філології. Після російської окупації Криму Корнільєв, що був науковим співробітником Нікітського ботанічного саду, принципово оформив відмову від накинутого «автоматично» російського громадянства і став «іноземцем» у краї, який є його другою батьківщиною.
У 2017 році співробітники ФСБ РФ цікавилися в чоловіка, чому він відмовився отримувати російський паспорт. Після цього він втратив роботу; його долю розділили ще кілька колег, які також не отримували російські паспорти. Деякий час він після тривалого безробіття працював хіміком-лаборантом на ялтинському м’ясокомбінаті. Згодом науковцю вдалося влаштуватися на посаду провідного інженера в НДІ виноградарства та виноробства «Магарач», який після окупації Криму до рук прибрала Російська академія наук, однак у 2024 році його звільнили – через вимоги ФСБ пояснити, чому установа прийняла на роботу «бандерівця». У квітні 2024 року Корнільєв виїхав до Грузії, аби там у посольстві України продовжити дію своїх українських документів. Додому він намагався повернутися через московський аеропорт «Шереметьєво», однак там не зміг пройти принизливу процедуру «фільтрації»: його відповіді на питання не задовольнили російських силовиків, які заборонили Корнільєву в’їзд до РФ, а відтак і до окупованого нею Криму, безстроково. Так чоловік опинився з однією валізою на підконтрольній території України, залишивши в Ялті 76-річну матір, яка потребує догляду.
Періодично на ТОТ АР Крим відстежуються ситуації відкритого протистояння місцевих мешканців з окупантами та їхніми поплічниками. На початку липня цього року стало відомо, що в Алушті до ізолятора тимчасового тримання запроторили пенсіонера Анатолія Голяковича.
Чоловіка було затримано після його спілкування з продавцем у місцевому магазині «Сусіди». На питання щодо форми оплати товару Голякович відповів українською: «Готівкою. Ми по-українськи живемо, а не по-російськи». У відповідь на репліку продавця «Ми живемо в Росії» чоловік сказав: «Продалися – то продалися, а ми дочекаємось». Відеозапис цього діалогу в своєму Telegram-каналі «Крымский СМЕРШ» оприлюднив Алєксандр Таліпов, який сприяє окупаційним силовикам у переслідуванні мешканців ТОТ АР Крим з проукраїнською або антивоєнною позицією: на додачу він заявив, що Голякович під час перебування в магазині буцімто назвав себе бандерівцем, пригрозив швидким поверненням України і заявив, що «росіяни харкатимуть кров’ю», проте цих слів на відео не було. Незабаром до Голяковича додому прийшли співробітники кримського «центру протидії екстремізму»: чоловік спілкувався з ними виключно українською, заявив, що не звик до такого ставлення, і вимагав пред’явити ухвалу про обшук. На запитання силовиків «Чий Крим?» Голякович відповів: «Крим – мій». Згодом чоловіка змусили на камеру «визнати свою провину за те, що неправильно висловлювався щодо влади» і пообіцяти, що «більше цього ніколи не буде». Після оприлюднення цього запису «суддя Алуштинського міського суду» Свєтлана Ващєнко присудила пенсіонерові 15 діб арешту та 30 тисяч рублів штрафу за статтями про «дискредитацію ЗС РФ» та «дрібне хуліганство».
Крім уявної «дискредитації ЗС РФ», яка буцімто висловлюється у виконанні українських пісень та скандуванні тих чи інших гасел, мешканці ТОТ АР Крим вдаються до «дискредитації» реальної – коли їм уривається терпець і вони прилюдно висловлюють усе, що думають про армію держави-окупанта і її режим загалом – як у соціальних мережах, так і в публічних розмовах.
Так, у квітні цього року співробітники «центру протидії екстремізму» та ФСБ РФ вдерлися до помешкання 50-річного Миколи Мазанки, обвинуваченого у «дискредитації ЗС РФ», яка висловлювалася в тому, що чоловік у дворі багатоквартирного житлового будинку «влаштував дискусії з сусідами на тему України, висловлювався проти проведення СВО та політики президента РФ, ображав армію». Під час обшуку в квартирі Миколи Мазанки було виявлено «українську символіку» – книжку «Україна. Хронологія розвитку», уніформу, яку до 2015 року носили працівники спецпідрозділу української судової міліції, та наклейку в жовто-синіх кольорах з написом «Об’єкт під охороною», а також бойові патрони. Наступного дня після затримання Миколи Мазанки «суддя Київського районного суду Сімферополя» Оксана Карчєвская, причетна до інших політичних справ, за лічені хвилини призначила йому «адміністративне стягнення».
У травні в Керченському районі Криму співробітники «центру протидії екстремізму та тероризму» затримали на робочому місці медсестру центральної районної лікарні Ольгу Сербінову за те, що вона в соціальній мережі «Однокласники» буцімто вимагала поважати українського солдата і називала Росію нацистською державою.
Резонансною стала історія, що трапилася в окупованому Севастополі у вересні 2023 року. Тоді окупаційні силовики затримали 21-річного містянина Гліба Малкова, який в Артилерійській бухті копнув ногою інсталяцію з прапором РФ, встановлену біля підніжжя пам’ятного знака на честь адмірала Російської імперії Фєдота Клокачова. За власним зізнанням, він це зробив тому, що РФ напала на Україну, яку він вважає своєю країною, як і АР Крим та місто Севастополь – її територією; при цьому хлопець заявив, що не визнає результатів протизаконного «референдуму про статус Криму», що відбувся у 2014 році. Затриманого змусили вибачитися на камеру; щодо нього було складено «адміністративний протокол» за статтею про «дискредитацію російської армії», а також порушено «кримінальну справу» за наругу над державним прапором РФ і призначено штраф у 40 тисяч рублів. Згодом стало відомо, що на інсталяції, крім російського прапора, були портрети лідерів злочинної ПВК «Вагнер» Євґєнія Пріґожина та Дмітрія Уткіна, яких було оголошено загиблими в авіакатастрофі. Також Малкову інкримінували «вандалізм» за нанесення аерозольною фарбою малюнків із «символікою українських націоналістів» на об’єкти інфраструктури в селищі Кача; йому загрожувало до трьох років позбавлення волі.
«Вандалізм» є ще однією статтею, за якою окупанти притягують до «відповідальності» мешканців Криму. В травні цього року «суддя Залізничного районного суду Сімферополя» Євґєнія Романєнкова в закритому режимі засудила місцевого мешканця Миколу Онука 1988 року народження за «наругу над російськими державними символами, вандалізм та зберігання вибухового пристрою» до 5 років колонії загального режиму та штрафу в 50 тисяч рублів.
Чоловіка, що має інвалідність ІІІ групи через діабет, затримали в серпні 2023 року за обвинуваченнями у «непокорі співробітникові поліції»; під час обшуку в нього буцімто виявили файли з атрибутикою, схожою на ту, яку поширює підпільний рух спротиву російській окупації «Жовта стрічка». Згодом Онука обвинуватили у «дискредитації ЗС РФ», а в січні цього року було оприлюднено «оперативні» кадри його затримання з заявою про те, що чоловік є «фігурантом кримінальних справ». «Вандалізм і наруга над державною символікою РФ» з боку чоловіка полягали буцімто в тому, що він, як стверджує окупаційне «слідство», розклеїв по Сімферополю 5 саморобних листівок із зображенням двоголового орла, проштрикнутого синьо-жовтим мечем, і написом «Крим – це Україна».
Значно жорсткіше покарання за обвинуваченнями у «вандалізмі» й «тероризмі» водночас дістав євпаторійський митець-акціоніст Богдан Зіза, який 23 листопада цього року зустріне за ґратами 30-й день народження. Уродженець Запорізької області, змалку Зіза мешкав у Криму. Захоплювався спортом, паркуром, туризмом, 3D-моделюванням, фотографією та відеозйомкою. Понад п’ять років працював баристою та офіціантом у кав’ярнях, згодом їздив на заробітки до інших міст – зокрема, у 2021 році працював вахтовим методом на рибному заводі в Санкт-Петербурзі. Серед іншого, був відомий у графіті-культурі під псевдонімом «Сирота»: до 12 років Богдан жив з матір’ю, яка через проблеми з алкоголем була позбавлена батьківських прав.
Початок повномасштабного вторгнення РФ до України Богдан Зіза пережив дуже болісно. 16 травня 2022 року перед світанком він на знак протесту облив жовтою і блакитною фарбою двері і фасад історичної будівлі початку ХХ століття в центрі Євпаторії, в якій розташувалася окупаційна «міська адміністрація», та кинув у неї підпалений «коктейль Молотова», який майже одразу згас. Того ж дня чоловіка затримали окупаційні «правоохоронці», які, ймовірно, після застосування фізичної сили та психологічного тиску змусили його вибачитися на камеру. Спочатку Богдана Зізу визнали винним у «дискредитації ЗС Росії», а потім обвинувачували за статтями про «замах на злочин» та «зумисне знищення або пошкодження чужого майна з хуліганських міркувань», за якими йому загрожували примусові роботи або позбавлення волі на п’ять років. Незважаючи на те, що ці статті не підпадають під визначення тероризму, чоловіка було внесено до російського «переліку терористів та екстремістів». Згодом обвинувачення таки було перекваліфіковано за статтею про «тероризм»: Богдан Зіза в червні 2023 року був засуджений до 15 років позбавлення волі в колонії загального режиму.
Це далеко не повний перелік випадків дій окупаційної каральної машини на ТОТ АР Крим проти мешканців регіону, які мають проукраїнську позицію або ж виступають проти російської збройної агресії. На опис понад 500 справ, порушених окупантами в Криму за безглуздою статтею про «дискредитацію російської армії» за період повномасштабного вторгнення РФ до України, знадобиться не один том – не кажучи про всі злочини російського режиму проти людських прав і свобод на окупованих територіях, починаючи з кінця зими 2014 року. Під маховик репресій потрапляють люди різного віку, статі, етнічної приналежності, віросповідання – однак усіх їх об’єднує одне: неприйняття реалій окупації і бажання висловити їм протест у будь-якій доступній формі. На жаль, доки окуповані території України лишатимуться під контролем кремлівського режиму, на них лише дедалі зростатиме кількість доль, знівечених і розтоптаних гонителями української ідентичності та насаджувачами мілітарного духу «русского міра». Неймовірні зусилля мусять бути спрямовані на визволення громадян України, що перебувають у російських місцях позбавлення волі, та подальшого притягнення до відповідальності всіх, хто причетний до їхніх страждань.
P. S. Під час підготовки цього матеріалу стало відомо, що в окупованій Керчі співробітники «центру протидії екстремізму МВС по республіці Крим» затримали місцевого мешканця Ігоря Вовка, вдершись у його помешкання. Чоловіка запідозрили в «антиросійській діяльності», яка буцімто полягала в тому, що він «неодноразово публічно висловлювався проти проведення спеціальної військової операції в Україні, вивішував з балкона своєї квартири прапор України та вмикав її гімн». Фото і відео затримання Ігоря Вовка та обшуку в його квартирі було опубліковано у Telegram-каналі «Крымский СМЕРШ»: у якості «доказів» було знято прапор України на саморобному держаку та книжку українського діаспорного діяча Павла Штепи «Московство». Підконтрольні окупантам кримські ЗМІ повідомили, що Вовка було затримано буцімто за «пропаганду нацизму». Щодо затриманого було складено «протокол про адміністративне правопорушення»; матеріали «справи» було скеровано до «суду».
Віталій СОЛОНЧАК
Запис Політичні бранці Кремля 2024 року: динаміка спротиву в окупованому Криму спершу з'явиться на Голос Криму.
