Міжнародний Суд ООН є головним судовим органом ООН, компетентним розглядати міждержавні спори. У справі «Україна проти Росії» Україна подала позов на основі: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999), звинувачуючи Росію у фінансовій підтримці збройних формувань на сході України; Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965), заявляючи про дискримінацію кримських татар і українців у Криму.
Ключові рішення МС ООН щодо Криму
31 січня 2024 року Міжнародний суд ООН ухвалив рішення у справі «Україна проти Росії» за позовом, поданим у 2017 році, щодо порушення росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Суд частково задовольнив вимоги України.
Один із блоків звинувачень у позові стосувався порушення Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Зокрема, Україна звинуватила росію у дискримінації української громади та обмеженні викладання української мови. Суд встановив, що росія порушила антидискримінаційний договір, не забезпечивши освіту українською мовою в окупованому Криму після анексії півострова у 2014 році, чим порушила права українців на освіту.
Суд також відхилив аргументи росії про те, що зменшення кількості шкіл із викладанням українською мовою було зумовлене відсутністю попиту. Він наголосив, що мова є важливим соціальним зв’язком для етнічної групи, а закриття україномовних шкіл є неприйнятним. Це підтверджували доповіді, звіти, статистика міжнародних організацій та резолюції ООН.
Рішення Міжнародного суду ООН офіційно визнало дискримінацію українців у Криму щодо їхнього права навчатися рідною мовою. Однак санкції проти росії судом не були введені. У рішенні зазначено, що росія порушила Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, позбавивши дітей можливості навчатися українською мовою, порушуючи статтю 2, пункт 1 (а), та статтю 5 (е) (v).
Це рішення стало важливим юридичним інструментом для України, що дозволяє посилити міжнародний тиск на росію, зміцнити позиції в дипломатичних переговорах та обґрунтувати посилення санкцій.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини розглядає міждержавні справи та індивідуальні скарги відповідно до Європейської конвенції з прав людини. У міждержавній справі «Україна проти Росії щодо Криму» Україна звинувачує Росію у численних порушеннях прав людини на окупованому півострові.
Рішення ЄСПЛ щодо Криму
У справі про порушення прав людини ЄСПЛ визнав прийнятною міждержавну скаргу України проти Росії щодо порушень у Криму, підтвердивши юрисдикцію над територією півострова.
Рішенням ЄСПЛ від 25 червня 2024 року у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» щодо недотримання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод росією на території окупованого Криму, встановлено наступні порушення положень статей: 2 (право на життя); 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 5 (право на свободу та особисту недоторканість); 6 (право на справедливий суд); 7 (ніякого покарання без закону) та 5; 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя); 9 (свобода віросповідання); 10 (свобода вираження поглядів); 11 (свобода зібрань та об’єднань); 1 (захист права власності) Першого протоколу до Конвенції; 2 (право на освіту) Першого протоколу до Конвенції; 2 (свобода пересування) Протоколу № 4 до Конвенції; 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 і 11 та статтею 2 Протоколу № 4; 18 (межі застосування обмежень прав) у поєднанні зі статтями 5, 6, 8, 10 та 11.
Основні висновки: росія з 27 лютого 2014 року здійснює ефективний контроль над Кримом; відбувається систематичне порушення прав людини.
ЄСПЛ однозначно визнав росію відповідальною за систематичні порушення прав і свобод людини на тимчасово окупованій території Крим. Це рішення приносить позитивні наслідки для України та її громадян, постраждалих від окупації, і має преюдиційне значення для подальшого відновлення порушених прав.
Рішення ЄСПЛ фіксують факти порушень, що може бути використано для наступних санкцій і дипломатичного тиску. Індивідуальні скарги дають можливість постраждалим отримати компенсацію.
В загальному, вішення МС ООН та ЄСПЛ зміцнюють міжнародну позицію України та підривають легітимність російської окупації. Вони є важливими аргументами на міжнародних форумах, таких як Генеральна Асамблея ООН та Рада Європи.
Юридичні висновки міжнародних судів слугують основою для продовження та розширення санкцій проти росії. Наприклад, обмеження у фінансовій сфері, енергетиці та міжнародних перевезеннях.
Справи щодо Криму формують важливий прецедент у міжнародному праві. Вони демонструють, як міжнародні судові інституції реагують на питання анексії територій і порушення суверенітету держав.
Такі рішення є основою для подальших позовів України, зокрема щодо компенсації збитків, завданих окупацією Криму, та притягнення винних до відповідальності за воєнні злочини.
Викликами реалізації рішень є те, що росія відмовляється виконувати рішення міжнародних судів, використовуючи аргументи щодо нелегітимності таких інституцій у контексті свого внутрішнього права. Міжнародне право не має примусових механізмів для забезпечення виконання рішень у випадках, коли держава їх ігнорує. Розгляд справ у міжнародних судах займає роки, що ускладнює швидке реагування на порушення.
Водночас, рішення МС ООН та ЄСПЛ є важливими етапами у боротьбі за деокупацію Криму та відновлення прав українців і корінних народів. Вони мають широкий вплив, включаючи: створення міжнародного юридичного фундаменту для засудження агресії росії; зміцнення позицій України на міжнародній арені; підтримку постраждалих від окупаційного режиму.
Проте успішна реалізація цих рішень залежить від тривалої міжнародної співпраці, посилення санкційного тиску та правової стійкості України. Вирішення кримського питання стане можливим лише за умов комплексного підходу, який об’єднає дипломатичні, вйськові, юридичні та політичні інструменти.
Микита ВІЛІНСЬКИЙ
Запис Міжнародно-правова база для розгляду справ щодо Криму спершу з'явиться на Голос Криму.
