У судах анексованого Росією Криму триває масовий розгляд кримінальних справ за обвинуваченнями місцевих жителів у «державній зраді». При цьому кількість залучених до процесів суддів зростає, а якість російського судочинства, на думку експертів, помітно падає. Що змінилося в підходах кримських суддів під час розгляду таких особливо тяжких справ і чому правозахисники відносять ці дії до воєнних злочинів – читайте в цьому матеріалі.
На Кримському півострові тільки два підконтрольні російські суди мають повноваження щодо розгляду особливо тяжких злочинів, до яких належить державна зрада – Верховний суд Криму та Севастопольський міський суд. При цьому серед усіх російських суддів цих установ лише кілька осіб допущені до розгляду справ, що містять матеріали з держтаємницею. Однак, за всією вірогідністю, обсяги переслідувань зросли настільки, що корпусу суддів знадобилося поповнення. І починаючи з позаминулого року, кількість «посвячених» поступово зростає.
Не справляються
Так, наприклад, у Верховному суді Криму з 2024 року «екзаменували» на заочних вироках суддю Наталю Кулінську. Оглядачам вона запам'яталася ще на посаді міської судді у Феодосії, де активно виступала на боці ФСБ під час судового процесу проти цивільної журналістки та правозахисниці Ірини Данилович.
З минулого року Кулінська вже повноцінно відправляє кримчан за ґрати за обвинуваченнями в державній зраді. А з цього року до лав «борців зі шпигунами» приєднався ще один суддя, який давно засвітився, – Віктор Зіньков. Найбільш чітко свою залежність від позиції ФСБ він продемонстрував у справі проти першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла та братів Ахтемових.
У Севастополі довгий час був лише один суддя з допуском – житель Смоленщини Ігор Кожевников. У позаминулому році на заочних вироках «протестували» місцеву суддю Марію Бердникову, однак чимось вона не підійшла, а з минулого року її замінив суддя з Алтайського регіону Данил Землюков.
Як зазначають правозахисники «Кримського процесу», активна участь у переслідуванні жителів Кримського півострова «привезних» російських суддів є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Тенденції до зростання
З початку року і до моменту підготовки цього матеріалу в кримських судах перебувала на розгляді або вже завершилася вироками 22 кримінальні справи цього типу. Примітно, що на початок серпня минулого року сукупний показник у справах про шпигунство та держзраду був на рівні 20 справ. У позаминулому – їх теж нараховувалося двадцять.
За нашими прогнозами, підсумкова кількість справ, що надійшли до судів, буде на десять відсотків вищою за минулорічні показники Представник «Кримського процесу»
Підсумкові показники минулих років теж не сильно відрізнялися між собою. Така феноменальна точність, нехарактерна для інших злочинів, на думку експертів, може свідчити про суворо фіксовані показники, до яких прагнуть силовики в боротьбі зі «шпигунами».
«Цілком імовірно, план не просто існує, а й регулярно підвищується. Тому ми бачили, як одразу кілька кримінальних справ про держзраду суд ухвалював до розгляду 30 грудня – щоб усі встигли виконати показники за рік, що минає. Залучення до цієї роботи нових суддів є виразним маркером того, що знижувати кількість переслідувань такого типу російська влада в Криму поки не має наміру. За нашими прогнозами, підсумкова кількість справ, що надійшли до судів, буде на десять відсотків вищою за минулорічні показники», – розповів кореспонденту Крим.Реалії представник «Кримського процесу».
Кримський конвеєр страху: закриті суди, викрадення та примус до війни проти України
«Процеси на гіперзвуку»
У минулому році правозахисники звернули увагу, що в Севастопольському міському суді одразу кілька кримінальних справ були розглянуті в аномально короткі часові рамки. Настільки короткі, що їх не вистачило б навіть на виконання всіх необхідних формальностей, передбачених процедурою – встановлення особи, оголошення складу суду тощо.
Виявилося, що розглядати справи про держзраду за лічені години й навіть хвилини стало новим трендом – із семи вироків цього року, винесених у Севастополі, тільки один вердикт щодо колишнього українського військового Руслана Чорного-Швеця став підсумком десятимісячного судового розгляду. Але навіть у цьому випадку суд не затримався в нарадчій кімнаті з оцінкою доказів більше ніж на дві години.
Ще у двох справах – проти сакчанина Євгена Гуденкова та севастопольця Володимира Зонича – судді відвели на розгляд по одному засіданню і на наступному вже оголошували вироки. Причому з вироком Зоничу російський суддя так поспішав, що забув зайти до нарадчої кімнати, як того вимагає процедура правосуддя.
Викраденого минулого року сімферопольця Леоніда Горецького відправили на сімнадцять років до колонії через чотири години після початку судового розгляду, а на розгляд справ харків'янки Ольги Цірик та пенсіонера Олександра Глухоєдова судді й поготів відвели всього по півтори години, що, безумовно, не вписується в жодні уявлення про нормальне судочинство.
Однак справжній рекорд було встановлено під час обвинувального вироку невідомому підсудному, якого не доправили на засідання 10 червня, а наступне засідання розпочали одразу з оголошення йому вироку. Таким чином, розгляд справи про злочин особливої тяжкості, згідно з даними з офіційного сайту суду, тривав усього дві хвилини.
Кримські «конфіденціали»: як ФСБ фабрикує справи за спілкування в чат-ботах
Не нормальне правосуддя, а імітація
Аномально стислі терміни судових процесів – це точно не про гарантію права на захист. Як і ухвалення рішень в обхід нарадчої кімнати. На думку експертів, це виразні ознаки того, що судді нічого не зважують і не аналізують, а мають вироки заздалегідь, просто імітуючи розгляд, щоб узаконити переслідування.
Серед інших істотних порушень також постійно відзначають відсутність гласності та публічності судових процесів. Усі процеси проходять у закритому режимі й досить часто інформація про вирок на офіційному сайті суду з'являється лише через кілька днів після його оголошення.
У цій ситуації майже ексклюзивне право на поширення інформації зберігається у російської прокуратури, яка подає інформацію однобоко, сама визначаючи обсяг відомостей для оголошення та розставляючи потрібні акценти. Причому синхронізація російської прокуратури з кримськими судами настільки тісна, що іноді новина з фотографіями виходить усього через сімнадцять хвилин після початку оголошення вироку. Така оперативність наводить правозахисників на підозри про те, що співробітники прокуратури заздалегідь знають зміст вироків.
Якщо додати до цього упередженість суддів, більшість із яких в Україні засуджені за держзраду та колабораційну діяльність, то набирається критична маса порушень, що не дозволяють назвати такі судові процеси справедливими. У свою чергу, відмова в праві на справедливий суд є одним із воєнних злочинів. І українські правозахисники вже неодноразово заявляли про це на міжнародних майданчиках, вимагаючи відкриття кримінального провадження.
Якщо Міжнародний кримінальний суд у результаті прийме до розгляду позов про злочин, пов'язаний із відмовою у справедливому судовому розгляді, вісім російських воєнних злочинців із числа кримських суддів можуть розраховувати, що їхню справу в Гаазі розглянуть не за пару хвилин.
«Місцеперебування… відоме». Куди в анексованому Криму зникають люди?
Ігор Воротников – псевдонім фрилансера, який пише для RFE/RL під цим ім'ям з міркувань безпеки
Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
