Руїни стародавньої Уваровської базиліки в окупованому Севастополі на території Херсонеса Таврійського, пам’ятки світового значення, яка належить до світової спадщини ЮНЕСКО й вважається місцем хрещення князя Володимира, можуть найближчим часом обрушитися в море через руйнування берега. Інформація про це днями поширилася у ЗМІ окупованого півострова з посиланням на представників музею-заповідника «Херсонес Таврійський».
У відповіді на запит, який журналісти місцевих ЗМІ надіслали до музею-заповідника, йдеться, що все північне узбережжя Херсонеського городища є абразійним урвищем – кліфом, постійне обвалення якого загрожує прибережним археологічним пам’яткам.
Як зазначають представники музею, на даний момент на північному березі городища проведено дослідження, в яких брали участь співробітники «Херсонеса Таврійського», «Севастопольського державного університету» та Санкт-Петербурзького гірничого університету.
«Виявлено небезпечні ділянки кліфу в районі Уваровської базиліки, де можна прогнозувати обвалення найближчим часом. За розвитком небезпечних процесів необхідні подальші спостереження з допомогою інноваційних методів, продовження робіт залежить від можливості фінансування. На підставі цих результатів і має бути розроблено у майбутньому проєкт з берегоукріплювальних робіт», – наголошується у відповіді установи.
При цьому, за словами так званого директора музею-заповідника Олени Морозової, крім Уваровської базиліки, під особливою загрозою зараз перебувають вежа I, що захищала місто з боку моря, середньовічний Шестистовпний храм, один із фрагментів оборонної стіни – 28-ма куртина.
Як зазначають кримські ЗМІ, питання необхідності дослідження берегової лінії у Херсонеса та створення проєкту берегоукріплення «директор музею-заповідника» порушувала на зустрічі з президентом держави-окупанта ще в березні 2020 року. Олена Морозова тоді пояснювала, що через періодичні обвалення берега обрив на деяких ділянках підійшов практично впритул до пам’яток археології, при цьому на розробку та реалізацію проєкту берегоукріплення буде потрібно «великий обсяг коштів».
Ділянка Уваровської базиліки є складним комплексом споруд, які розташовані на північному обривистому березі городища і займають два квартали (IV і V). До комплексу входить власне базиліка (частина апсиди і північного нефа базиліки впали в море), великий атріум з фіалом, т.зв. будинок священика, баптистерій (хрещальня) з прибудовами і «базиліка А», яка не збереглася до наших днів (ранньовізантійський храм з триконхіальною апсидою).
Центральним будинком комплексу є Уваровська тринефна базиліка, внутрішні розміри якої (без атріуму) 52х20 м. Центральний неф базиліки та екзонартекс були вимощені мармуровими плитами, бічні нефи та нартекс були прикрашені мозаїкою. Стіни храму були вкриті фресками, а конха апсиди прикрашена настінною мозаїкою. Підлога в бічних нефах була зроблена з різнобарвної мозаїки: на білому тлі викладено яскравий геометричний малюнок із кубиків чорного, червоного, жовтого та білого кольорів. Мозаїка південного нефа зберегла грецький напис чорними кубиками: «Про молитву за Малха та всіх його рідних». Вона була ще 1853 року перевезена до Санкт-Петербурга, де досі прикрашає підлогу одного із залів Державного Ермітажу.
У центрі будівлі розташовувалася кругла купіль, дно якої було облицьовано мармуром. Вода в купіль для хрещення надходила з великого басейну трубою, прокладеною під підлогою споруди. Після здійснення Таїнства вода зливалася в спеціалізовану яму, яка розташовувалася за межами будівлі. Розміри базиліки та самої купелі наводять на думку, що у VI–Х ст. широко практикувалося хрещення як дітей, так і дорослих язичників, яких було достатньо. Деякі вчені вважають, що саме тут (або у храмі святого Василія – «Західній базиліці») міг хреститися святий рівноапостольний князь Володимир, а в головному храмі комплексу він міг вінчатися із візантійською принцесою.
Час будівництва храму – V ст., базиліка, як і інші споруди комплексу, багаторазово перебудовувалася та ремонтувалася, і проіснувала до кінця життя міста. Капітальна перебудова була здійснена у Х ст., зруйновано базиліку було у ХІІІ ст.
Багато дослідників Херсонеса вважають, що саме ця базиліка була головним храмом міста, присвяченим Св. апостолам Петру та Павлу, про який згадується у писемних джерелах.
Уваровська базиліка була розкопана 1853 р. графом Уваровим, згодом пам’ятка багаторазово досліджувалася: у 1876–1877 рр. – Одеським Товариством історії та давнини, у 1901–1902, 1904, 1906 рр. розкопки проводив К.К. Косцюшко-Валюжинич, у 1908 та 1910 pp. – Р.Х Лепер, 1953 р. дослідження проводилися під керівництвом О.І. Домбровського. У 1970 р. комплекс реставрувався О.М. Жеребцовим і С.Г. Рижовим, у 1976 р. – О.І. Домбровським і В.А. Кутайсовим. Згодом реставраційні роботи на ділянці (включаючи експериментальні) проводилися у 1983–1984 рр., а 1993 р. під керівництвом С.Г. Рижова було здійснено комплекс заходів щодо збереження стародавніх споруд. 2010 року силами заповідника охоронні заходи було продовжено.
Ще до тимчасової окупації Криму технічний стан комплексу Уваровської базиліки було визнано незадовільним. Пам’ятка зазнає сильного антропогенного навантаження, будучи однією з найкращих в експозиційному плані та об’єктом релігійного туризму. Також природно-кліматичні чинники негативно позначаються на технічному стані будівель (відбувається значне вивітрювання та висолення древніх кладок та окремих блоків, біоруйнування, берег інтенсивно розмивається).
Однак за часів окупації півострова, навіть незважаючи на події минулого року, коли у листопаді внаслідок шторму, що обрушився на Севастополь, пошкоджень зазнали, як мінімум, кілька об’єктів «Херсонеса Таврійського», включаючи Будинок барвника тканин та базиліку 1935 року, жодних берегоукріплювальних робіт проведено не було. Натомість нещодавно неподалік цього місця за дуже стислі терміни «виросло» нове місто – «Новий Херсонес», для спорудження якого «великий обсяг коштів» було таки знайдено.
Євгенія БОРИСЮК
Фото з відкритих джерел
Запис Ймовірне місце хрещення князя Володимира йде під воду спершу з'явиться на Голос Криму.
