Питання успішного закінчення війни і остаточного відбиття російської збройної агресії є альфою та омегою буття української державності та українського народу. Зрозуміло, що якщо за результатами війни Україна залишиться без тимчасово окупованих російською армією своїх територій, або навіть їх частини, то їх повернення в досяжному майбутньому може бути дуже проблемним і не виключено, що стане неможливим.
Втрата частини українських тимчасово окупованих територій та досягнення з цього приводу мирних домовленостей з Москвою, до чого спонукають Київ частина західних союзників, а також країн глобального півдня, від імені яких начебто мирний план підготували Китай з Бразилією, означає не лише тяжкі часи для української державності та українського народу, але й країн світової демократії. Зрозуміло, що частина зарубіжних країн і навіть партнерів штовхають Україну до переговорів тільки тому, що не вірять в те, що ЗСУ можуть збройним шляхом повернути тимчасово окуповані території, і навіть є небезпека втрати нових українських просторів внаслідок нового наступу російської армії.
Між тим, можна констатувати, що російська агресія проти суверенної європейської країни показала загальну неготовність НАТО та ЄС дати відсіч можливому російському наступу на європейські території у зв’язку з тим, що така можливість офіційним Брюсселем не розглядалась як серйозний і реальний виклик загальноєвропейській системі безпеки. Кремлю протягом двох десятиліть вдалося приспати пильність західних країн, посіяти серед них ідеї недоречності витрат 2% ВВП на оборонні потреби, у такий спосіб зменшуючи загальний оборонний потенціал Альянсу. Стало зрозумілим, що у випадку наступу російських військ на балтійські країни-члени НАТО (Литва, Латвія, Естонія), європейські та американські військові частини були не в готовності надавати термінову допомогу можливим жертвам російської агресії. Відповідно до діючих в Альянсі норм і процедур, така допомога могла б надійти тільки через 35-40 днів, а для захоплення Естонії російській армії потрібно лише два дні, Латвії – три-чотири дні, а Литви не більше п’яти діб. У зв’язку з цим, НАТО почав терміново переглядати свої плани надання підтримки балтійським країнам, а також терміново послав свої бойові частини на територію згаданих трьох держав, щоб вже зараз мати бойові угруповання для надання відсічі можливій російській агресії.
Сумнівна економія Вашингтона і Брюсселя. Що може призвести до війни росії з країнами НАТО?
Росія витрачає на війну з Україною 170 млрд. $ щорічно. Україна цього року отримує допомогу від США в сумі 60 млрд. $ та стільки ж від європейських партнерів та інших країн демократичного світу, тобто разом 120 млрд. $. З власного бюджету Україна виділяє 15 млрд. $., чого знову таки недостатньо, щоб перемогти росію. З фінансуванням у 135 млрд. $ проти російських 170, при тому, що рф має більшу ресурсну базу, Україна здатна лише оборонятися і робити невеликі контрнаступальні дії. Це зрозуміло усім, хто слідкує за воєнно-фінансовою стороною російсько-української війни та прогнозує варіанти її закінчення. Тобто, за такого фінансування України росію не перемогти. Тому праві ті, хто говорить про проблемність перемоги у війні з росією.
Тільки треба зважати, що кошти, які надаються Україні досить ефективно використовуються на полі бою. Наприклад, США витратили 950 мільярдів $ на ведення війни в Афганістані, і вимушені були швидко виходити з країни у 2021 році, не досягши жодних геополітичних та геостратегічних цілей.
Афганська армія виявилася неготовою боротися з талібами, а політичне керівництво Афганістану показало себе продажним, корумпованим та бездіяльним, щоб очолити власними силами боротьбу проти талібського наступу. А от за більше ніж 2,5 роки боротьби проти російської агресії, ЗСУ вбили та поранили більше 670 тисяч російських солдат та колаборантів, збито 369 російських бойових літаків та 329 бойових гелікоптерів, знищено майже 9 тисяч танків та 18 000 бойових броньованих машин, 19 500 стволів артилерії, майже тисячу засобів російських ППО та ПРО, 1 240 одиниць систем залпового вогню, 28 бойових кораблів та підводних човнів, 27 000 вантажівок та 2 900 крилатих, балістичних та гіпер звукових ракет. Для порівняння, американська армія в Афганістані за своє майже двадцятилітнє перебування знищила талібів та ворожої воєнної техніки приблизно лише 1-1,5 % у порівнянні, з тим, що зробили українці за 2,5 роки. Тому заяви деяких американських політиків про те, що вони неефективно витрачають величезні кошти для підтримки України зовсім не відповідають дійсності.
Цифри говорять – українські воїни досить ефективно використовують американську фінансову та військову допомогу на війну з росією. В 60-80 разів ефективніше ніж в Афганістані, і у 20-25 разів ефективніше, ніж у війні Ізраїлю проти ХАМАС, Хезболи та іранських проксі в Сирії та Ємені. Поки що нема прямого ірано-ізраїльського бойового зіткнення, якщо не враховувати два потужні іранські обстріли ізраїльської території іранськими ракетами та дронами. Якщо перший напад за допомогою США, Великобританії, Франції та Йорданії Ізраїль успішно відбив, то другий напад який відбувався, головним чином, за рахунок іранських балістичних ракет, яких було випущено 181, не зовсім. Тегеран відмовився від обстрілів бойовими дронами та крилатими ракетами, які не маючи велику швидкість досить успішно збивалися ізраїльськими ППО та ПРО при значній допомозі союзників. Другий напад за рахунок виключно балістичних ракет засвідчив значні проблеми Ізраїлю у відбитті такої кількості балістичної зброї. Хоча за словами Тель-Авіву було збито більшість іранських ракет, однак Тегеран заявив, що 90% ракет досягли поставлених цілей. Ізраїль так і не назвав точну кількість збитих іранських ракет, що наштовхує на думку, що досить значна їх кількість не була збита навіть за допомогою двох американських есмінців, які підійшли впритул до ізраїльських берегів допомагати у відбитті масованої іранської ракетної атаки. Україна такої допомоги союзників для відбиття ракетних обстрілів росії не отримує. Якби пропорційно США підтримували Україну як Ізраїль, то війна з РФ закінчилася б ще наприкінці 2022 року.
Нагадаємо, що протягом останнього року війни Україна отримала допомоги від США на 60 млрд. $, тоді як Ізраїль – 17,9 млрд. $. Україна бореться з російською армією тими ресурсами, які має і отримує від своїх союзників, перш за все, США. Колишній російський прем’єр-міністр (2002-04 рр.) М.Касьянов заявив, що якби захід збільшив фінансову підтримку вдвічі з 120 млрд. $. до 240 млрд. $., то росія точно захиталася і обвалилася. Такі кошти у західних партнерів є. Збільшення вдвічі фінансової і воєнної підтримки України навіть на досить короткий час, можливо тільки на рік, відразу дасть очевидний результат на полі бою. Проте Захід вагається та хоче зменшити витрати, а не збільшити. Та коли росія через 5-8 років знову розпочне війну, не виключено, що вже безпосередньо з країнами НАТО (країни Балтії, Балкани, Польща), то це коштуватиме Вашингтону та Брюсселю десь у вісім-десять разів дорожче ніж зараз збільшити допомогу Україні. Тому це дуже сумнівна економія. Але саме на такому сценарії, на жаль, зараз наполягають багато західних політиків, спонукаючи Київ до переговорів щодо миру з Москвою. Росія вже заявила, що бажає закінчувати війну по діючій лінії фронту, хоча не виключено, що піде на якісь поступки щодо окупованих територій Херсонської та Запорізької областей, в обмін на захоплені території на Курщині. На Заході дехто згадує стару відому фразу, що «краще поганий мир, ніж хороша війна», однак цим знищується діюча система міжнародно-правового порядку, де недоторканість державних кордонів є святинею і прописана не тільки в Статуті ООН, але і у всіх важливих міжнародно-правових документах. У сучасних умовах усі нарешті мають зрозуміти, що «поганий мир веде до нової більш страшної війни». Це дуже поганий для всіх західних країн сценарій, особливо, для України.
Крим – Ахіллесова п’ята росії
До цих пір залишається відкритим питання: чи можуть ЗСУ звільнити військовим шляхом тимчасово окуповані російською армією території України? Відповідь однозначна – це складне завдання, але можливе у виконанні, що ЗСУ вже демонстрували на півночі України, звільненні Херсону та частини Херсонської і Харківської областей. Навіть при відносно невеликому збільшенні військової та фінансової підтримки України, ЗСУ здатні провести визвольну стратегічну операцію хоча б на одному з напрямків.
Найбільш перспективним вважається остаточне визволення Херсонської області та Кримського півострова. Чому цей напрямок важливіший від Запорізького чи Донецького? Тому що з визволенням Криму Москва реально постане перед питанням закінчення війни, а з визволенням Запорізької області чи Донбасу – ні. Свою експансію проти України Кремль почав з Кримського півострова, вибудовуючи свою подальшу експансію на український Донбас та південно-східні регіони України. Проте визволення Криму ставить Москву перед фактом провалу загальної воєнної експансії проти України. Втрата півострову нестиме для Кремля непоправні політичні, геостратегічні, іміджеві та територіальні втрати, які неможливо пояснити російському суспільству, що загрожуватиме самій системі функціонування влади та безпосередньо Путіну. Втрата росією Криму автоматично ставить питання про необхідність закінчення війни з Україною, чого не буде, якщо російські війська втратять тимчасово захоплені великі простори Запорізької області чи навіть усього Донбасу.
Крим є ключовим регіоном, з визволенням якого для Москви стає безперспективним продовження війни з Україною. Тому ще раз наголошуємо, що Крим може бути визволений від російської окупації військовим шляхом. Його деокупація стане сигналом Москві для проведення реальних переговорів щодо закінчення усієї російської агресії. Не виключено, що в самому Кремлі у зв’язку з цим можуть відбутися тектонічні політичні зміни, проте це буде правильний шлях для швидшого закінчення цієї кривавої війни. Крим є Ахіллесовою п’ятою в усій системі російських планів окупації України і цим треба неодмінно скористатися.
Олександр ЛЕВЧЕНКО
український дипломат, посол України в Хорватії 2010-2017 рр.
Дана публікація стала можливою завдяки підтримці Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів і зміст опублікованих матеріалів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Запис Чому визволення Криму важливіше за інші тимчасово окуповані регіони України? спершу з'явиться на Голос Криму.
