Крим.Реалії зібрали базу даних із тисячі некрологів військових РФ із Криму, опубліковану на сайті «ГРУЗ 200», та проаналізували ці матеріали по регіонах, віку, формуванням, біографіям. Ми з'ясували, що у Криму нерідко героїзують людей із кримінальною історією.
Як потрапили на війну
З тисячі вбитих 204 особи – контрактники, 188 – кадрові військові РФ, 84 – це мобілізовані. 58 – завербовані ув'язнені. Поділ на контрактників і кадрових умовний (всі військовослужбовці армії РФ підписують контракти), він введений для розрізнення тих, хто прослужив у ЗС Росії, наприклад, 10-20 років, і тих, хто пішов служити вже після початку повномасштабного вторгнення. У 310 випадках встановити, як ці люди потрапили на війну, поки що не вдалося.
Щонайменше 11 загиблих – строковики. Останнім статусом у соцмережі одного з них, севастопольця Данила Кітаєва стала фраза «дихаю під водою». Дев'ятнадцятирічний старший матрос загинув на підбитому ЗСУ крейсері «Москва», який затонув.
Крім терміновиків з «Москвы» в базі також є строковики 126-ї обрбо, які загинули під час удару по аеродрому Октябрське в Червоногвардійському (Курманському) районі Криму, де росіяни влаштували склад боєприпасів. Про них ми розповідали в окремій статті «Втрати, яких не було».
Громадянство
Крим.Реалії проаналізували зібрані дані некрологів. З тисячі загиблих щонайменше 82 вбиті – громадяни Росії, які переїхали до Криму до або після російської анексії півострова. У 67 випадках встановлено, що загиблі громадяни України. У більшості даних громадянство точно не встановлено, проте виходячи із віку та місця народження можна припустити, що воно було українським. Робота зі встановлення громадянства продовжується.
«Це – набір злочинів, коли окупант порушує Женевську конвенцію та змушує людей служити йому. Тому ми маємо таку парадоксальну ситуацію, знаєте, коли це навіть не просто наголошує на світі вивчення дій окупантів у цій війні, а й нагадує про банальність зла», – говорить про базу даних «ГРУЗ 200» оглядач військового порталу Defense Express Іван Киричевський.
У Криму ще є специфічний момент: частина кримчан десятиліттями жила з двома паспортами. Багато хто з них служив на Чорноморському флоті РФ. Таким чином, Москва посилювала свій вплив на Кримському півострові.
Але не лише кадрові військові РФ мали два громадянства. Наприклад, два паспорти мав народжений в Сімферополі Едуард Дуров. Він називав себе російським козаком із товариства «Козача сила», жив у Алушті. Але 1999 року якимось чином за указом президента Росії Бориса Єльцина отримав російський паспорт як мешканець Волгоградської області.
Робота зі встановлення громадянства вбитих військових РФ із Криму триває. Наприклад, про старшого оператора-дешифрувальника розвідроти 810-ї обрмп Євгена Селютина, вбитого в Запорізькій області 30 червня 2023 року, російський губернатор Севастополя написав, що він «народився в селі А-Коса Неклинівського району Ростовської області» і переїхав. Проте, за даними кримських волонтерів, Селютін міг народитись в українському місті Ковель.
Як з'ясувалося, раніше Селютін був футболістом. І на цьому сайті серед ігрових характеристик спортсменів зазначено його подвійне громадянство. Спочатку Селютін грав за український футбольний клуб, потім – за клуб із ростівської області Росії, а далі – за клуб Чорноморського флоту у Севастополі.
Лідери за регіонами
Аналіз даних показує, що з тисячі некрологів найбільше похоронів стосується жителів Севастополя – це 236 людей.
Незважаючи на те, що російський глава Севастополя часто публікує некрологи, про багатьох він замовчує. Без жодного розголосу тут ховали моряків ВДК «Новочеркасск» і загиблих після удару по запасному командному пункту Чорноморського флоту РФ, розташованому в Юхариній балці в Севастополі. На цвинтарях міста поховано навіть більше, ніж опубліковано некрологів мешканцям міста – там щонайменше 258 таких поховань.
Наприклад, дані вбитого 48-річного севастопольця Олександра Карпачова вдалося встановити лише завдяки цьому відео. Було знайдено сторінку матері Карпачова. За нею встановлено, що він був убитий у Кринках Херсонської області.
До повідомлення про смерть мати прикріпила його фото на тлі вуличного нужника. Ймовірно, знімок було зроблено у Кринках. Це фото розміщено і на пам'ятнику. Лише без вуличного туалету.
У Севастополі, зазначає військовий експерт Павло Лакійчук, війна вже суттєво позначається на кількості чоловічого населення.
«Вже є проблема у цивільному житті, громадянські підприємства та організації з робочою силою, зокрема про першу поліклініку говорили в Севастополі, що не залишається вже водіїв на «швидку». Це говорить про те, що мобілізаційна машина працює», – зазначає керівник проектів з безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
За кількістю некрологів серед регіонів Криму на другому місці після Севастополя – Керч. Хоча і з розривом 160 осіб. І якщо причини лідерства по смертях саме Севастополя очевидні – це база Чорноморського флоту Росії, – то ситуація з Керчю багатогранніша, зазначає політолог із Криму Євгенія Горюнова.
«Адже це дуже цікаве питання: чому саме Керч?.. Я так подумала, чому? Ну, по-перше, я думаю, бо у Керчі були дуже сильні проросійські настрої. Мені здається, можливо, саме цей момент зіграв, що все-таки там російський патріотизм вищий, ніж у Сімферополі, Євпаторії чи Ялті. А по-друге, я думаю, що таки Севастополь, і Керч – міста з радянською традицією міст-героїв. І, може, це також зіграло», – вважає Євгенія Горюнова.
Некрологи з Керчі демонструють ще кілька тенденцій – це загиблі росіяни, які переїхали до Криму хтось 20 років тому, а хтось після його анексії Росією. Хтось приїхав підзаробити на будівництві Керченського мосту. Чимало тут і загиблих у ПВК «Вагнер» ув'язнених та інших соціально неблагополучних людей.
«Там, де депресивні райони, звідти й вигрібають людей. А Керч найближче до Росії. Це фактично прикордонний регіон», – підтверджує військовий експерт Павло Лакійчук.
За роками смерті некрологи розподілилися щодо рівному кількості. Найбільше знайдено похорон за 2023 рік. Ці цифри можна побачити на сайті «ГРУЗ 200». Місце смерті відоме лише приблизно у шестистах випадках. Найбільше кримчан загинуло на Херсонщині, на другому місці Донецька. На території Криму загинуло 35 людей, 31 – у Чорному морі.
З Курської області РФ станом на кінець 2024 року відомо про 49 некрологів кримчан. Але втрати явно більші, оскільки там воюють 810-та бригада морської піхоти (дислокація – Севастополь) та 56-й десантно-штурмовий полк (дислокація – Феодосія). Некрологи з 810-ки з-під Курська надходять регулярно, з тенденцією постійного збільшення.
810-та обрмп
Похоронки тих, хто служив у 810-й бригаді, займають лідируюче місце серед некрологів, для яких вдалося точно встановити військове формування. Некрологи з цієї бригади останнім часом надходять до Криму переважно з Курської та Донецької областей.
Наприклад, ось відео про пошуки зниклого безвісти жителя Кореїзу Єгора Риб'якова з цієї бригади, позивний «Пастор», розшукувала не дружина, а інша жінка.
Єгора Риб'якова знайшли: убитий у Курській області. Він – громадянин Росії з Києва, до Криму переїхав у 2017 році. З сім'ї християнських місіонерів сестра пише в некролозі про нього: «Крим став твоєю батьківщиною», говорить про нього, що, мовляв, його душа – «це чаша повна світлом і добром, з якої готовий напоїти кожного». Тим часом, у 2019 році у Сімферополі Риб'якова судили за викрадення грошей та ноутбука у сусіда, з яким він орендував житло. Справу закрили після примирення із потерпілим.
Ось відео сімферопольця Миколи Кірюткина з позивним «Добрый». Вбито 21 серпня 2024 року, найімовірніше, у Курській чи Донецькій області. В іншому відео Кірюткин позував під гімн Росії із товаришами по службі.
На громадянці Кірюткин носив одяг з літерою Z, на війні любив постріляти зайців. Сестра пише вірші про його «чисту душу».
«Ти світлим був, ти вірив у Бога,
Ти не прагнув убивати.
Ти в цьому житті немов ангел,
Завжди намагався допомагати», – написала Олександра Кірюткіна про брата.
Проте судові вироки дають інший портрет Кірюткіна. У 2016 році він був засуджений за 7 епізодів крадіжок коліс з машин у Сімферополі. Поки вирок не набув чинності, разом із приятелем скоїв ще одну крадіжку коліс. У підсумку у 2017 році Кірюткін отримав рік та дев'ять місяців колонії – засуджений за 8 епізодів крадіжок. На цьому засланні можна побачити всі вироки судів. Нижче частнина з вироку з 8-го епізоду справи.
А це – мобілізований до 810-ї бригади морпіхів Андрій Глєбов із села Заповітне Радянського району Криму. Глєбов був поранений у Донецькій області та помер у шпиталі у квітні 2024 року. На війні любив сфотографуватися, у відео багато знімків: Глєбов з коноплею, з дроном, у полях із убитим зайцем, із боєприпасами, із шашликами.
810-ту обрмп кидають на всі напружені ділянки фронту. І серед похоронів російської бригади дедалі більше тих, хто зовсім не схожий на елітних морпіхів. У віці та з поганим обмундируванням. Таких, як 49-річний штурмовик з Євпаторії Володимир Гусєв.
Понад половиеу похоронок цієї бригади вже приходить до Росії, а не до Криму. Серед полонених трапляються такі, хто виглядає та екіпірований набагато гірше, ніж Гусєв. І такі, як цей хлопець із Бурятії. Він заявив, що пройшов навчання всього чотирі дні і одразу був відправлений до Курської області. І розповів, що контракт у 810 бригаду підписав п'яним.
Оглядач Іван Киричевський наголошує на деградації цього російського формування, яке раніше вважалося елітним. На початку 2024 року російська пропаганда заявляла про укрупнення цієї та інших бригад до дивізій, обіцяли посилення вогневої могутності, але цього так і не зробили, каже Киричевський. Він вважає, що в ці бригади Росія намагається набирати мешканців окупованих територій та мешканців не з європейської частини РФ.
«Росіяни можуть намагатися не залучати жителів європейської частини до бойових дій, наприклад Москви, Петербурга, інших областей. Тому вони можуть вигрібати максимум мешканців, наприклад, тимчасово окупованих територій, у тому числі Криму. На жаль, ми маємо із цим справу. Наших мешканців окупанти, росіяни, пускають у бій без належної вогневої підтримки. Тобто, навіть без сучасних танків, сучасної артилерії, що наголошує на злочинності їхніх дій. І цей злочин не лише стосовно нас, але навіть стосовно їхніх планів», – каже військовий експерт, оглядач військового порталу Defense Express.
25 грудня 2024 року в російському місті Льгові було вражено пункт управління 810-ї бригади. За даними Страткому ВСУ, будівлю частково знищено, ймовірно, загинув замкомбрига і ще 17 військовослужбовців, більшість з яких були офіцерами штабу.
810-а бригада ЧФ Росії в попередні роки війни втратила багато кадрових військових, але вона залишається краще підготовленою, ніж багато інших формувань російської армії, зазначає військовий експерт Павло Лакійчук.
«810-а бригада, бригади спецпризначення, деякі десантні бригади все ж таки можна віднести до еліти. Але вони вже не можуть виконувати завдання за призначенням: немає достатньої критичної маси підготовлених людей, які розуміються, як це робити. І все-таки для ведення бойових дій загалом вони більш підготовлені, ніж частини та полиці наштамповані, де немає офіцерського складу. Особовий склад, рівень їхньої підготовки, звичайно, там ще гірший. Це баласт. А найбільш підготовлені підрозділи кидають туди-сюди», – зазначає військовий експерт Павло Лакійчук.
Некрологи з інших формувань
Серед першої тисячі кримських некрологів є військові різних російських формувань. На другому місці за кількістю некрологів – 126 бригада берегової оборони ЧФ. Далі за чисельністю – ПВК «Вагнер», різні підрозділи «Шторм», у яких багато ув'язнених, «БАРС» та багато інших. На графіку перелічені деякі з них.
Лише 91 некролог відноситься до 126-ї бригади. Це, як кажуть експерти, не відображає кількість реальних втрат. Оскільки серед тисяч некрологів у багатьох взагалі не встановлено формування.
Іноді його можна визначити за непрямими ознаками. Так, у червні 2022 року на Херсонщині було вбито мешканця Кіровського району Сергія Легкого. Він – колишній прапорщик 36-ї бригади берегової оборони ВМС України, який порушив присягу, її захоплену базу в Перевальному і використовує російська 126-а бригада.
Сергія Легкого було вбито на Херсонщині, на той час там і воювала 126-а бригада. Легкий сфотографувався у захопленій українській школі – ось на знімку видно частину плакату на стіні про навчання українською мовою.
Після його смерті у Льговській сільській бібліотеці в Криму проводили акції на його пам'ять та зробили відео з його біографією. Зокрема, повідомили, що він проходив навчання у навчальному центрі «Десна» на материковій Україні.
Показали грамоти та подяку ЗСУ, отримані до його порушення присяги.
Крим.Реалії з'ясували інші подробиці життя Легкого. Під час бойових дій на Херсонщині він дізнався, де мешкає родина загиблого українського військового, з яким він служив у Криму, і прийшов до них додому. Про це розповідає знайома сім'ї, ми не розкриваємо її особистість, щоб не наражати на ризик людей, які перебувають поряд з окупованою частиною Херсонщини.
«Одного дня, після того, як було окуповано цей населений пункт, цей Сергій Легкий, побачивши, напевно, у школі, я так розумію, чи на іншій дошці пошани, свого побратима, колишнього побратима з морської піхоти Збройних сил України, з яким вони свого часу до 2014 року служили на Кримському півострові, в Автономній Республіці Крим. Він побачив, я так розумію, що хлопець на той момент загинув, і він побачив, що його вшановують як загиблого воїна», – розповіла жінка.
Сергій Легкий прийшов додому до матері загиблого українського воїна, заявив, що служив із ним разом у Криму і що тепер, мовляв, він захищатиме його матір.
«Звичайно, мати була шокована подібними словами, тому що її син загинув, захищаючи Україну, він вийшов після анексії Криму, після окупації півострова разом з іншими хлопцями, не ставши зрадником, відповідно, і продовжив захищати Україну ще якийсь час. І хлопець був дуже молодий. Втратити єдину дитину, єдиного сина і тут раптом зустріти зрадника, який ще й прийшов і каже, що він захищатиме тепер усіх жителів і що тільки Росія несе добро. Ось така дуже цинічна, по суті історія», – каже співрозмовниця Крим.Реалії.
21 похорон відносяться до підрозділів «БАРС» – це абревіатура означає «бойовий резерв країни». Усі загиблі, котрі воювали у «БАРС» – добровольці. Наприклад, у «БАРС» у листопаді 2024 року був вбитий севастопольський бард Дмитро Черепок.
Окремі некрологи, як вдалося встановити, належать до військових із засекречених підрозділів. Так, наприклад, відомо про сім поховань зі 127-ї розвідбригади.
«Це ж бригада розвідки. По-перше, там радіоелектронна складова. Цю інформацію приховують, і про людей, зокрема. Однак те, що мало про них чути, не означає, що мають незначні втрати. Ці саме на Дніпрі, на островах дніпровських, лазять, там їх нищать неабияк. Те, що трохи інформації про цих людей, не свідчить про те, що вони не зазнають втрат. За спецназівцями севастопольськими, у них 512-та або як там, про них майже нічого не чути. Проскакує інформація, що вони ведуть штурмові дії на Дніпрі, але про них теж майже немає інформації. Знищують і їх там також», – наголошує військовий експерт Павло Лакійчук.
Спецназівцем був і Вадим Конін, один із тих, хто присягнув на вірність народу України. Старший розвідник підрозділу спецназу похований у Севастополі, народився та виріс у Новоозерному. Ось дані ГУ Нацполіції в АРК та Севастополі розшуку чоловіка як дезертира. Коніна вбито або 10 або 18 липня 2024 року.
Російський глава Севастополя пише, що той загинув, «відбиваючи атаки ворожих диверсантів на узбережжі Кримського півострова». А от товариші по службі заявляють, що «під час виконання завдання, до доцільності якого були і залишаються великі питання… під час обстрілу позицій групи». Батько Коніна – колишній військовий (в/ч польова пошта № 45951) та був активним учасником захоплення Криму Росією у 2014 році.
Серед тисячі некрологів щонайменше 15 осіб – дезертири, які зрадили присязі на вірність народу України.
Героїзація та занижені цифри
У Криму посилюють тему героїзації російських військових. Їх є патріотами, позитивними героями. Ось наприклад, некролог Фуада Гейдарова, який народився в Азербайджані, який 30 років прожив у Севастополі. Воював у 810-й обрмп, убитий у Курській області. Про нього пишуть, як про великого патріота Росії, нібито він був справжнім воїном, для якого слова Батьківщина і честь були не порожнім звуком. Не вагаючись, він став на захист інтересів країни».
Але із судових матеріалів ми дізнаємося, що до 2014 року Фуада Гейдарова було засуджено з конфіскацією майна за збут наркотиків в особливо великих розмірах у складі організованої злочинної групи. І поки Гейдаров сидів у колонії у Макіївці, його дружина в суді намагалася довести, що конфісковане у нього золото – насправді її особисте майно.
У квітні 2024 року у Сімферополі провели акцію, присвячену російським військовим під назвою «Ти все одно живий».
Голова російського комітету з інформаційної політики Криму Іван Манучаров заявив тоді, що у Криму нарахували 400 загиблих. Тоді як за даними Крим.Реалії на той момент їх було вже щонайменше 650.
Вік загиблих
Редакція також проаналізувала некрологи кримчан за віковим складом. Ми з'ясували, що 108 загиблих віком від 19 до 22 років.
«Не так багато молоді йде, і, на мою думку, це дуже позитивний момент, що молодь не хоче. Тобто ці 10 років пропаганди, 10 років промивання мозку, 10 років всього, що вони робили з нашими дітьми. воно не так працює, як би їм хотілося», – зазначає політолог із Криму Євгенія Горюнова.
33 особи з тисячі були віком від 54 до 64 років. Здебільшого це добровольці та ув'язнені.
Більшість загиблих – середнього віку, що народилися 1970-80-ті роки.
«Як мені здається, найчастіше це 70-80 роки. Особливо щодо добровольців, як я розумію, це військові контракти. Я думаю, що тут справді чи якісь ідейні, котрі ще тоді (до російської окупації – КР) ненавиділи Україну і, відповідно, намагалися все зробити для того, щоб від'єднати Крим від України. А ось після 95-го – там просто відсоток, один-два відсотки від тих, що загинули. Ми розуміємо, що це не так багато. Тобто вони вже розумні, вони вже розуміють, що не там треба гроші заробляти», – вважає політолог із Криму Євгенія Горюнова.
Один із мотивів – хороша зарплата російського військового – вже не такий дієвий. Суми виплат починають зменшуватись – зазначає військовий експерт Павло Лакійчук. Нарахування робляться з кількох видів бюджетів і російська влада на місцях не поспішає вносити свою частку.
«У системі заохочень для контрактників частка – фінансова, я маю на увазі, – держави, міністерства оборони становила десь 25-30% від усієї маси. Потім регіональна, чи то Аксьонов, чи то там Краснодарський край, чи Ростовська область – це левова частка. І ще муніципальна – десь 10%. Так ось, друга і третя частина поступово скукоживаются. Тобто місцева влада вже без особливого ентузіазму йде на витрати на мобілізацію особового складу», – каже військовий експерт, керівник проектів з безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Проте, за оцінками українських експертів, Міноборони Росії не планує 2025 року знижувати темпи залучення людей до армії РФ. Отже, і кількість некрологів, які надходять до Криму, продовжуватиме зростати.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
