«Чудесне віднайдення» та захист від дронів: як мощі Дмитра Донського використовують у російській пропаганді в Криму

До анексованого РФ Севастополя напередодні виборів до Держдуми Росії привезли мощі князя Дмитра Донського, нібито «наново віднайдені». Після цього місцевий священник заявив про зменшення кількості дронових атак по місту, а в Херсонесі дітям розповідають про Куликовську битву. Як релігійні діячі та чиновники перекручують факти – у матеріалі Крим.Реалії.

У четвер, 17 вересня, пресслужба Міністерства оборони РФ повідомила ввечері, що «ковчег із мощами святого князя Дмитра Донського із зони СВО» («спеціальна військова операція» – так у Росії називають розв'язану проти України повномасштабну війну – КР) привезли до Севастополя, до Свято-Володимирського чоловічого монастиря. Обитель входить до складу історико-археологічного парку «Новий Херсонес».

«Дмитро Донський у нашому національному коді – головний архітектор російської перемоги, людина, яка змогла об'єднати країну і переломити хід історії на Куликовому полі. Те, що явлення його святих мощей сталося саме зараз, у розпал спеціальної військової операції, – глибоко символічно. Такі події зміцнюють дух і дають чітке розуміння: правда за нами, витоки нашої сили непорушні, а отже – Перемога у СВО буде за нами!» – написав у своєму телеграм-каналі російський глава Севастополя Михайло Развожаєв.

21 вересня, коли в Росії відзначають День перемоги російських полків на чолі з великим князем Дмитром Донським над монголо-татарськими військами у Куликовській битві, Развожаєв знову згадав князя. «Це день військової слави Росії. Перемога 1380 року стала важливим етапом в об'єднанні російських земель навколо Москви, а Дмитро Донський залишився в історії як архітектор російської перемоги, який зумів переломити хід історії. Нагадаю, кілька днів тому мощі святого благовірного великого князя перебували у Севастополі», – написав він.

Телеграм-канал «Крымский ветер» повідомив, що в музеї «Херсонес Таврійський» провели захід для вихованців Нахімовського військово-морського училища на честь Дня військової слави Росії, який відзначають 21 вересня.

За даними телеграм-каналу, дітям розповідали про Куликовську битву та її значення, про князя Дмитра Донського і дозволяли приміряти екіпірування, стилізоване під одяг російських воїнів XIV століття, та сфотографуватися в ньому.

«Захід провели за гроші російського Фонду президентських ґрантів, тому зрозуміла пропагандистська спрямованість», – йдеться у повідомленні телеграм-каналу «Крымский ветер».

Найнесподіванішу заяву зробив благочинний Свято-Володимирського Херсонеського монастиря архімандрит Силуан (Пасенко), який сказав, що інтенсивність денних атак українських БпЛА на Севастополь скоротилася після прибуття мощей святого благовірного великого князя Дмитра Донського.

«Дійсно дивовижна річ: останні кілька днів (атак БпЛА й оголошуваної через це тривоги) менше. І це факт. Ми не прагнемо якось пов'язувати дивовижні прояви з тією дійсністю, що нас оточує, ми насамперед ставимося до цього обережно. Але менш з тим дійсно відчуваємо, що є заступництво Дмитра Донського», – сказав отець Силуан.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

В інтересах пропаганди та війни

Як повідомляють офіційні російські ЗМІ, «у липні реставратори відкрили в Архангельському соборі Московського Кремля саркофаг святого князя Дмитра Донського. Дослідження підтвердили, що останки належать саме йому. Біля мощей святого 18 серпня звершив молебень патріарх Московський і всієї Русі Кирило, а 20 серпня в Архангельському соборі молився президент Росії Володимир Путін».

Як повідомили у Російській православній церкві (РПЦ), кілька фрагментів мощей святого вилучили з-поміж тих, що вільно лежали в саркофазі, та поклали в ковчеги для поклоніння вірян.

На російсько-український фронт ковчег із мощами доставили 8 вересня. «Для поклоніння вірян привезли частину правої руки Дмитра Донського – «тієї самої правої руки, якою він тримав меч на Куликовому полі». До цього мощі вже привозили військовослужбовцям угруповань «Юг», «Север» і «Запад», – пишет «Коммерсантъ».

У серпні російські телеканали розповіли про зв'язок «віднайдення» мощей Дмитра Донського з війною в Україні, звернув увагу проєкт «Агентство». «Первый канал», «Россия 1» і телеканал Міноборони «Звезда» у вечірніх випусках новин пов'язали віднайдення мощей князя Дмитра Донського з повномасштабною війною проти Україні. Також ці канали показали виступ заступника гендиректора Музеїв Московського Кремля з наукової роботи Андрія Баталова, який заявив, що відкриття мощей саме зараз свідчить про «певний промисел».

На «Звезде» перед сюжетом про візит Путіна ведуча Ірина Лосик зачитала підводку: «Символічно, що їх знайшли зараз, під час СВО. Дмитро Донський, ім'я якого нерозривно пов'язане з Куликовською битвою – один із найшанованіших святих. Йому воїни моляться про перемогу».

Ця ж думка пролунала в сюжетах і двох інших телеканалів. На «Первом канале» репортер сказав: «Появу мощей на світ божий називають символічною подією для Росії. Немов знак із минулого святого заступника нинішнім поколінням захисників, коли вирішальні битви розгортаються на полях СВО».

А репортер «России 1» провів паралелі не лише з нинішньою війною, а й із Другою світовою: «У цього віднайдення мощей дуже багато сповнених символізму переплетінь… Так збіглося, що на дату Куликовської битви припав і день визволення Донбасу від фашистів у Велику Вітчизняну. Віднайдення мощей святого благовірного князя переможця – найважливіший для країни символ і зараз».

6 вересня мощі Дмитра Донського винесли на хресну ходу в Москві. Телеканал «Спас» побачив у цьому знак «майбутньої перемоги». У трансляції розповіли, що князь «допомагає у протистоянні з противником» і що «Росія безсумнівно переможе».

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Віднайдення» того, що не втрачалося

Дмитро Іванович, якого назвали згодом Донським, народився в Москві 12 жовтня 1350 року. Був князем Московським із 1359 року і великим князем Володимирським із 1362 року. Помер у Москві 19 травня 1389 року у віці 38 років і був похований в Архангельському соборі Кремля.

Після перебудови Архангельського собору в 1508 році саркофаг Дмитра Донського перенесли до його нової будівлі. У середині XVII століття на місці поховання князя спорудили гробницю. Коли в 1860-х роках у соборі облаштовували опалення, гробниці Донського та його батька Івана Красного відкрили та перемістили вище. У Музеї архітектури Щусєва зберігається фото 1905 року підписаних саркофагів Дмитра Донського, Івана Красногота Дмитра Жилки Углицького.

Протягом шести століть після смерті Дмитро Донський не був зарахований церквою до лику святих. На відміну, наприклад, від Олександра Невського, який помер у 1263-му і був канонізований православною церквою у 1547 році.

Влада СРСР використовувала ім'я князя-воїна Олександра Невского у своїй пропаганді – у передвоєнній радянській ідеології та в однойменному фільмі Сергія Ейзенштейна. Атеїстична держава взялася популяризувати образ святого князя, оскільки він був потрібен як народний патріот, який перемагав німців. Церква тут взагалі була ні до чого.

Саме під час Другої світової війни поруч з ім'ям Олександра Невського з'явилося ім'я і його праправнука – московського князя Дмитра Донського. Тоді його дали танковій колоні, створеній за кошти Московської патріархії для Радянської армії у 1944 році.

Канонізація Дмитра Донського відбулася вже під час перебудови, у 1988 році, коли його прославили як «святого благовірного великого князя». Тобто з тим самим титулом, що й Олександра Невського у далекому 1547 році. Канонізація мала підтвердити його статус «патріотичного служіння», що склався ще з часів Другої світової.

Рішення про канонізацію відтоді не раз викликало суперечки. І тому що життя князя Дмитра не всі вважають гідним релігійного прославлення (він був непростою історичною фігурою, яка серед іншого мала заплутані й часто конфліктні взаємини з церквою); і тому що рішення про канонізацію ухвалювали без ґрунтовної підготовки у складі цілої низки канонізацій.

Князь, який увійшов в історію насамперед як захисник Русі від Орди, сам послідовно використовував звичні для свого часу методи війни: спустошення земель, примус та захоплення майна.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Особливо складно поєднати з пізнішим образом благовірного князя його конфлікт із митрополитом Кипріаном. Руська церква тоді підпорядковувалася Константинопольському патріархату, який після смерті митрополита Олексія вважав Кипріана законним главою митрополії. Дмитро, однак, відмовився його прийняти й спробував поставити на митрополичу кафедру свого наближеного Митяя.

Коли Кипріан у 1378 році вирушив до Москви, його затримали, принизили та вислали. Сам митрополит писав про побиття, грабунок і голод. У відповідь він піддав анафемі й прокляв причетних до того, що сталося. У 1380 році Дмитро був змушений примиритися з Кипріаном, однак після спустошення Москви Тохтамишем знову вислав його. Митрополит остаточно повернувся до столиці вже після смерті князя.

Щодо віднайдення мощей – після канонізації у 1988 році відкривати гробницю ніхто не став, хоча сам культ Дмитра почав розвиватися: будували храми нового святого, малювали його ікони.

У 1980-1990-х роках не йшлося про «віднайдення мощей» канонізованого князя. Було відомо, що його поховання розташоване в Архангельському соборі московського Кремля. Але оскільки народне шанування не було особливо широким, то й потреби в мощах та їхньому вшануванні не виникало.

Загалом «віднайдення мощей» – це у більшості випадків не несподівана знахідка (хоча й таке буває), а перенесення тіла святого з його поховання: він лежав у могилі, а потім його «віднайшли» – тобто дістали й перенесли до храму. Все це робиться перед канонізацією, а не через 38 років після неї. І робиться тоді, коли святий – не просто символ, а з ним у людей є якийсь прямий контакт – народне шанування. Оскільки Дмитро Донський був радше символом (того самого «патріотичного служіння»), то й потреби у його мощах віряни не відчували.

Лише у 2026 році гробницю відкрили, і від останків Дмитра відокремили кілька часток.

У новинах російських федеральних каналів новину подавали як сенсацію: під час реставраційних робіт в Архангельському соборі Кремля виявили останки князя Дмитра Івановича. «Віднайдення його мощей є несподіваним, майже казковим. Це теж символ», – зазначив Володимир Мединський, а Володимир Путін назвав подію «дивовижним відкриттям».

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Куликовська битва та міфи

Дмитро Донський найбільш відомий перемогою в битві на Куликовому полі. Факт того, що битва була, не заперечується – є численні літописні свідчення та відповідні археологічні знахідки.

Перекази говорять про сотні тисяч у складі армій та 150-400 тисяч учасників. У реальності, за оцінками сучасних істориків та археологів, армія Дмитра налічувала від 6 до 15 (рідко до 20) тисяч осіб, а військо Мамая – приблизно стільки ж.

Водночас навколо битви виникло безліч міфів.

Нібито Сергій Радонезький дав Дмитру благословення, пророкував перемогу та направив із ним двох ченців-витязів – Пересвіта та Ослябю. Однак історики не знаходять підтверджень участі ченців у бою, а Сергій, найімовірніше, не відігравав активної політичної ролі. Це символ віри та духу, укріплений пізнішими літописцями.

За легендою, бій розпочався з поєдинку руського воїна Пересвіта й ординця Челубея, які одночасно поцілили один в одного. Цей епізод надихав художників і поетів, але історична достовірність події сумнівна. Це – типовий елемент героїчного епосу, характерний для багатьох народних сказань.

Міф про нібито повну перемогу над Ордою теж один із найстійкіших. Хоча руські війська дійсно перемогли у битві, ця перемога не означала звільнення від ординського панування. Вже у 1382 році хан Тохтамиш спалив Москву, а Дмитру довелося знову визнати залежність від Орди.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.