На початку ХХ століття українці Криму були численною, але внаслідок свідомої політики Москви значною мірою русифікованою частиною населення півострова. Завдяки Лютневій революції 1917 року в Російській імперії український національний рух отримав шанс на розвиток.
У великих містах Криму почали з'являтися культурно-просвітницькі осередки та військові організації українських громад, а вже 28 серпня 1918 року в Сімферополі відбувся Перший з'їзд українських організацій Криму. Саме цю подію історики називають поворотним моментом: тоді український рух на півострові вперше перейшов від культурних ініціатив до організованого представництва на крайовому рівні.
1917–1918 роки виявилися вкрай бурхливими для Криму. На півострові одночасно розгорталися Російська, Українська та Кримськотатарська революції, змінювали один одного політичні режими, а Радянська Росія здійснила напад на Українську Народну Республіку. Навесні 1918 року Крим зайняли німецькі війська, після чого було створено Кримський крайовий уряд Сулькевича (у якому для українців місця не знайшлося). Він прагнув незалежності й перебував у напружених відносинах із УНР.
Саме у 1917 році в Криму розпочався етап масового українського руху. У великих містах з'являлися організації, гуртки та політичні партії (насамперед – українські партії соціалістів-революціонерів та соціал-демократична робітнича партія). Важливу роль у тому, щоб голос української громади був почутий, відіграли моряки та військовослужбовці Чорноморського флоту: щонайменше три чверті особового складу були вихідцями з України.
Так, у березні 1917 року в Севастополі виникла Українська Чорноморська громада, яка взялася за розвиток української освіти, бібліотек, преси та національної самосвідомості на півострові. Вже за місяць на організованій нею маніфестації виступав командувач флоту адмірал Олександр Колчак. А ще через рік – 29 квітня 1918 року – над фортецею Севастополя та кораблями Чорноморського флоту замайоріли українські прапори. Докладніше про це можна прочитати тут.
Загалом у 1918 році в Криму склався режим, який не симпатизував українській громаді та її самоорганізації. Німці не дали військам УНР дійти до Севастополя та почали витісняти українських моряків зі служби. У травні 1918 року вони змінили українські прапори на кораблях на свої. Зрозумівши, що в цих умовах необхідно об'єднувати сили, кримські українці в серпні 1918 року скликали Перший з'їзд українських організацій Криму.
Українці в Криму: 1917 і 2017
Павло Горянський і з'їзд 28 серпня
28 серпня 1918 року в Сімферополі, у приміщенні Української громади на вулиці Лазаревській, відбувся Перший з'їзд українських організацій Криму. На ньому зібралися представники Сімферопольської громади, Севастопольського українського клубу, а також громад Ялти, Алупки та Євпаторії.
Територію ж нинішньої Херсонської області в 1918 році контролював уряд Павла Скоропадського – вона входила до складу Української Держави, офіційно визнаної Німеччиною.
На той момент в українців Криму вже існували різні структури, однак їх потрібно було об'єднати й сформувати офіційний орган, який представляв би інтереси громад усього півострова.
Крайова Українська Рада в Криму – це перший орган, який представляв інтереси українців у масштабах усього регіону Андрій Іванець
У результаті роботи з'їзду було засновано Крайову Українську Раду в Криму. Було ухвалено рішення, що організація опікуватиметься не лише політичною, а й культурно-просвітницькою діяльністю: від розвитку української преси до організації шкільної та дошкільної освіти. Зокрема, Рада підтримала видання україномовної газети «Наш степ».
До складу Ради увійшли п'ятеро осіб, а головою обрали очільника ялтинської громади Павла Горянського. Так один із найпомітніших діячів українського руху в Криму – педагог, літератор і журналіст – очолив координацію українського життя на півострові.
«Крайова Українська Рада в Криму – це перший орган, який представляв інтереси українців у масштабах усього регіону. У драматичних обставинах постійної зміни влади та війни УНР на декілька фронтів ця інституція намагалася захищати права українців у вкрай несприятливій обстановці. Жоден із режимів, що змінювали один одного на півострові, не виявляв лояльності до українців – чи то більшовики, чи білогвардійці. Менше з тим, у 1920 році всі українські військові делегації перед зустрічами з урядом Врангеля та самим генералом спочатку приїздили до Ялти, щоб поспілкуватися з головою Крайової Української Ради. Їм важливо було отримати з перших рук об'єктивну інформацію про те, що реально відбувається в Криму», – пояснює значення інституції в коментарі для Крим.Реалії кандидат історичних наук, член Крайової ради українців Криму Андрій Іванець.
Павло Горянський був визнаний консулом УНР, а сама Крайова Українська Рада в Криму проіснувала до 1920 року.
Маловідома історія українського Криму: історики руйнують російські наративи
А що зараз?
У сучасній історіографії Горянського називають одним із головних лідерів кримських українців 1918–1920 років. Щороку Крайова рада українців Криму вшановує пам'ять політика та всіх кримчан, які загинули в російсько-українській війні починаючи з 2014 року. 28 серпня активісти збираються біля могили голови Ради в Києві. Кримчанин і ветеран Сергій Вікарчук уже кілька років поспіль зачитує там імена полеглих земляків.
Для нас Горянський – дуже важлива історична постать, на одному рівні з Михайлом Грушевським. Сергій Вікарчук
«Ми розшукали могилу Горянського і власними силами її відновили. Збираємося там щороку. Для нас Горянський – дуже важлива історична постать, на одному рівні з Михайлом Грушевським. Людина, яка ще сто років тому славила український Крим і захищала права [кримських українців], для нас вкрай важлива», – розповів Вікарчук у коментарі для Крим.Реалії.
Історики ж наголошують, що досвід 1918 року відіграв значну роль і в історії сучасного Криму.
«Цей досвід самоорганізації українців у масштабі всього півострова знову став актуальним під час російської агресії проти України. Оскільки Росія прагне знищити українську ідентичність, досвід кримських українців часів революції початку ХХ століття виявився затребуваним і зараз. У 2020 році активісти Української громади Крыму відновили діяльність Ради вже на новому історичному етапі», – зазначає кандидат історичних наук, член Крайової ради українців Криму Андрій Іванець.
«Так чудовий сей край богоданний у неволі в чужих пропадає». Крим в творчості видатних українців
«Крим – єдиний регіон, де українці – меншість»: дискусія навколо нової пам'ятної дати
«Чонгарський прорив». Квітневий похід українського полковника до Криму
