Учені повідомляють про підвищення забрудненості Азовського моря останніми роками. Серед причин називають припинення подачі дніпровської води Північно-Кримським каналом, недостатнє очищення стічних вод і забудову узбережжя. Про вплив цих процесів на екологію Криму – в матеріалі Крим.Реалії.
В Азовському морі зафіксували високу концентрацію стічних вод, заявив заступник директора з науки комплексу «Печера Таврида» сімферопольського університету ім. Вернадського Геннадій Самохін.
«Ми робили аналізи води в Азовському морі. Позаторік був зроблений висновок про високу концентрацію нітратів у воді, що свідчить про високу концентрацію скидів стічних вод», – зазначив він.
За словами фахівця, ця проблема посилюється безконтрольними забудовами у прибережній зоні, де часто відсутні системи очищення стічних вод.
Крім того, Самохін наголосив на негативному впливі закриття Північно-Кримського каналу, що призвело до зміни гідрологічного режиму та засолення Азовського моря. Це, своєю чергою, спричинило загибель багатьох прісноводних організмів і зміну екосистеми регіону.
Екологія Кримського півострова і Північно-Кримський канал
Північно-Кримський канал (ПКК) – ключовий фактор екологічного та економічного балансу півострова, що забезпечував до 85–90% потреб Криму в прісній воді до 2014 року. Його функціонування кардинально змінило ландшафт, перетворивши посушливі степи на сільськогосподарські землі.
Після анексії Росією Криму, Україна у квітні 2014-го перекрила ПКК у Херсонській області, вода на півострів перестала надходити. Крім вододефіциту, після цього почали спостерігатися певні екологічні наслідки.
Припинення подачі води призвело до руйнування водно-болотних угідь, загибелі або зниження чисельності вологолюбних видів рослин і тварин.
Також спостерігалося зниження рівня ґрунтових вод, виснаження місцевих водосховищ і погіршення якості води через використання підземних джерел – підвищення мінералізації.
Без штучного зрошення Північний Крим почав повертатися до умов посушливого степу, які були в цій місцевості до запуску каналу в 1971 році.
Кримський еколог Віктор Тарасенко пояснював у 2016 році, чому до місцевих жителів доходить неякісна вода:
«Північно-Кримський канал забезпечував водою весь східний Крим, але навіть тоді не вдавалося повністю очистити її від тонких хімічних забруднень. Тому коли в ті ж регіони подають воду з гірських районів півострова, спочатку вона поліпшується, але за фактом, при проходженні степових районів, промислових зон ми маємо забруднення. Тому, звісно, її теж треба додатково очищувати і для питних потреб, і для меліорації».
У серпні 2018 року сталася техногенна катастрофа на заводі «Кримський титан». В атмосферу потрапили випари шкідливих речовин із кислотонакопичувача, який використовував завод. Регулювати рівень води в кислотонакопичувачі мали шляхом подачі води з ПКК.
«Випадінню речовини сприяло тривале підвищення температури атмосферного повітря, тривала відсутність опадів, а також зниження рівня води в кислотонакопичувачі», – заявляв тоді віцепрем’єр російського уряду Криму Ігор Михайличенко.
Шкідливі речовини потрапили у ґрунт півострова, у кримські річки та в Азовське море.
Після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну була захоплена частина території Херсонської області, на якій розташований ПКК, і Росія відновила подачу дніпровської води в Крим. При цьому за вісім років відсутності води багато ділянок каналу фактично стали непридатними, але їх ремонт не проводився.
Однак вода в анексований Крим подавалася трохи більше року, поки армія РФ не підірвала дамбу Каховської ГЕС у червні 2023-го. Півострів знову став вододефіцитним і відновилися всі пов’язані з цим процесом проблеми, зокрема екологічні.
Як говорив кримський учений Самохін, змінився гідрологічний режим і відновилося засолення Азовського моря, а внаслідок цього – «загибель багатьох прісноводних організмів і зміна екосистеми регіону».
За даними російського Науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії, у Таганрозькій затоці солоність сягає майже 12%, а в центральній частині моря становить близько 16%. За прогнозами вчених, до 2030 року Азовське море може зрівнятися за солоністю з Чорним, досягнувши рівня 17–18%.
Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін розповів «Новинам Приазов’я», що рівень солоності Азовського моря – це лише один із показників якості води, і він не відображає головних небезпек.
«Є набагато важливіші показники, небезпечніші з погляду якості води. Тому що з моменту окупації фактично жодного разу за весь час окупанти не публікували повних будь-яких даних щодо узбережжя Азовського моря. На території комбінату «Азовсталь» зараз зберігаються мільйони тонн насправді небезпечних відходів. Починаючи зі шлаку, який теж є хімічно активним. Тобто з нього з тими опадами вимиваються певні елементи, потім вони інфільтруються вниз і потрапляють у так званий хімічний відстійник, відокремлений бетонною дамбою від моря. Але він не герметичний. Необхідно, щоб працювали насоси, які б постійно відкачували воду з хімічного відстійника, робили її рівень нижчим. Тобто це має контролюватися. Що там зараз контролюється, ми не знаємо нічого про це», – пояснив він.
Тим часом російська влада Криму на екологічних проблемах півострова та Азовського моря увагу не акцентує, розповідаючи лише про спроби покращити водопостачання жителів півострова.
«У низці районів буде проведено додаткову розвідку та оцінку підземних вод, визначено рівні наявних водоносних горизонтів і перспективи для населених пунктів, які зараз забезпечуються водою шляхом організованого підвозу», – написав 26 січня у своєму телеграм-каналі російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов).
Будівництво у прибережній зоні та скиди стічних вод у море
Другим фактором, що впливає на забруднення Азовського моря, Геннадій Самохін назвав масове будівництво у прибережній зоні та неочищені стоки.
«Стоки, забруднювальні речовини теж істотно зросли. А очисні споруди в Криму, я тут хочу зауважити, не будувалися нові. Практично Крим використовує переважно ті самі очисні споруди, до речі, досить недосконалі, які були на момент анексії. Ну і, власне, для мене теж дуже показовим є те, що при розвитку, скажімо, обсягів будівництва, немає абсолютно жодного ентузіазму для того, щоб вкладати гроші в сучасні комунікації і, наприклад, у систему водовідведення та водоочищення», – розповідав декан факультету природничих наук Києво-Могилянської академії Євген Хлобистов у лютому 2024-го.
Зараз очисні споруди в Криму будують у Судаку, під Алуштою та в Коктебелі. Це все зона Південнобережжя. Для будівництва та реконструкції очисних на азовському узбережжі півострова кошти російською владою не виділялися.
Водночас підконтрольні Кремлю чиновники вже запланували масштабну забудову узбережжя Азовського моря, включно зі Щолкіним, Ленінським та Нижньогірським районами, з акцентом на створення курортної інфраструктури та житлових комплексів до 2030–2035 років. Проєкти включають будівництво готелів, санаторіїв, вілл (у тому числі преміумкласу) та розвиток пляжних зон на Арабатській Стрілці та поблизу мису Казантип. Про це йшлося на полях «Крим Урбан Форуму 2025» у вересні минулого року.
Аналогічні плани і в окупаційної влади Запорізької та Херсонської областей щодо «освоєння» північного узбережжя Азовського моря.
При цьому звичайна, не масштабна, забудова азовського узбережжя Криму ведеться від початку російської анексії. Зводять приватні будинки, невеликі готелі, споруди інфраструктури відпочинку. А ось питання покращення якості очищення побутових стічних вод при їх скиданні в Азовське море російська влада півострова поки що не порушувала.
Что делать, если сайт Крым.Реалии заблокировали?
Роскомнадзор пытается заблокировать доступ к сайту Крым.Реалии . Беспрепятственно читать Крым.Реалии можно с помощью зеркального сайта: https://d2y4iexggxmbq8.cloudfront.net/ . Также следите за основными новостями в Telegram, Instagramи ViberКрым.Реалии. Рекомендуем вам установить VPN.
Новости без блокировки и цензуры! Установить приложение Крым.Реалии для iOS і Android.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
