Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями кримських українців. Героєм сьогоднішньої історії стане відомий український хірург Олександр Яценко.
Дата народження майбутнього доктора медицини – 17 березня 1842 року, а містом, де Олександр вперше побачив світ, став Сімферополь. З юних літ хлопець усвідомив: покладатися в усьому йому доведеться лише на себе. Мати, залишившись удовою, навряд чи могла забезпечити майбутнє синові на жалюгідну пенсію, призначену після смерті годувальника.
Студентськими шляхами
Олександр вступив до сімферопольської гімназії, однак завершив навчання у Києві, в першій чоловічій гімназії. Вчився хлопець на «відмінно», одержав золоту медаль, з якою під час вступу до університету довелось розпрощатись, аби пристойно одягнутись та сплатити внесок за навчання на медичному факультеті.
Протягом усіх студентських років Олександр Яценко постійно відчував, що таке бідність. З першого курсу виготовляв препарати для кафедри анатомії. Нестачу коштів певною мірою покривала щорічна грошова допомога (університет задовольнив клопотання студента Яценка з огляду на успішне навчання та матеріальну скруту). Додатковим джерелом існування було репетиторство.
Попри всі труднощі, пан Яценко завжди наполегливо працював. За студентську роботу у 1864 році він отримав золоту медаль, за три роки закінчив університет зі званням «лікаря з відзнакою» та правом отримання ступеня доктора медицини після захисту дисертації.
Професійні здобутки
Понад рік Олександр Степанович пропрацював земським лікарем в Ананьївському повіті Херсонської губернії. Там набував хірургічного досвіду, зробив понад 600 операцій. Але молодий лікар прагнув більшого, тому зароблені кошти використав для поїздки за кордон з навчальною метою. Два семестри пробув у Берліні, один – у Вюрцбурзі, чотири у Лондоні, і, нарешті, один, останній, – у Відні. Звіти про побачене за кордоном публікує у часописі «Сучасна медицина».
1870 року у Берлінській клініці Кеніга він першим у світі зробив операцію із заміщення дефекту шкіри при вогнепальному пораненні. Це стало темою докторської дисертації, яку він захистив у санкт-петербурзькій Медико-хірургічній академії, й за рік здобув ступінь доктора медицини.
У Відні, в лабораторії професора Стрікера, Олександр Степанович почав дослідження з пересадки шкіри від людини до собаки та від людини до людини, тому досі його називають одним із «піонерів пересадки шкіри».
У 1873 році Олександр Степанович повернувся до своєї київської альма-матер. У травні Рада Університету затвердила його у званні приват-доцента по кафедрі хірургії, а 1875 року – доцента. Двічі обирався екстраординарним професором. З незрозумілих причин його кандидатура на посаду завідувача кафедри не була затверджена, як і отримання професорського ступеня, для якого була написана та захищена друга дисертація на тему складної трепанації черепа.
З 1875 року Яценко стає консультантом при Києво-Кирилівських богоугодних закладах. Серед проведених там понад 1200 операцій – перша в Російській імперії гастростомія з успішним завершенням, 4 екстирпації матки, 4 випадки видалення новоутворень, розвиток яких починався з твердої мозкової оболонки.
Яценко у військовому лікарському загоні
У травні 1876 року Яценко став завідувачем хірургічної госпітальної клініки на навчальний рік. Трьома місяцями пізніше його призначили позаштатним ординатором Київського військового госпіталю.
В той саме час розпочалася Сербсько-турецька війна. Чимало лікарів зголошується добровільно надавати допомогу пораненим – з-поміж них і герой цієї розповіді. Очолений Олександром Степановичем лікарський загін, прибувши до Бєлграда, об’єднався з 3 резервною лікарнею Товариства Червоного Хреста. Яценко став керівником спільного колективу медиків.
У Сербії він уперше застосував антисептичні методи лікування під час військових дій, широко використовував операції із заміщення дефектів шкіри при вогнепальних пораненнях. Працю київського хірурга було відзначено нагородою Сербського князівства – орденом Такова третього ступеня.
Повернувшись до Києва, Олександр Степанович на лекціях та практичних заняттях ділився зі студентами своїм багатим досвідом. У 1879 році отримав знак Червоного Хреста. Окрім вказаних вище відзнак мав також орден святого Станіслава 3-го ступеня.
Внесок доктора медицини у майбутнє
На хірургічному рахунку Олександра Яценка – понад 10 тисяч операцій. Він був Громадянином з великої літери, визначним громадським діячем. Саме його делегувала Київська Дума на Кохівський з’їзд до Берліну з метою придбання для міста протитуберкульозної вакцини.
Олександр Яценко є автором роботи «До питання про перенесення і щеплення окремих клаптів шкіри на грануляційні поверхні» – першої капітальної праці, в якій він на підставі власного досвіду виклав нове для того часу вчення про вільне пересадження шкіри на гранулюючій поверхні після вогнепальних поранень
Серед іншого, Олександр Яценко відзначався любов’ю до природи. Він заснував і очолив київський відділ російського Імператорського товариства садівництва.
Останні години свого життя Олександр Степанович провів за працею в саду. Помер 20 жовтня 1897 року.
Видатного лікаря ховала вся столиця. На жаль, його поховання на Аскольдовій могилі не збереглося. Та розплановані ним сквери від Софійської площі до Михайлівського Золотоверхого монастиря залишилися киянам у спадщину назавжди.
Підготувала Анастасія ХОМЕНКО
Запис Особистості: видатний кримський лікар Олександр Яценко спершу з'явиться на Голос Криму.
